Повість “За ситуаціями”, має струнку і компактну композицію

Повість “За ситуаціями”, як слушно відзначили деякі критики (О. Бабишкін), має струнку і компактну композицію. Дія розгортається в логічно-часовій послідовності, повість не переобтяжена позасюжетними елементами. Перед читачем у прискореному, ніби кінематографічному ритмі проходять один за одним епізоди, що весь час сприяють наростанню почуттів Аглаї аж до найвищого піднесення. Написані вони справді по-кінематографічному гостро і ощадно в засобах.

Добрим композиційним засобом у повісті “За ситуаціями” є пісня “Гайда в гори!

Верховина в світлі місячнім стоїть…”, яка часом найкраще виражає душевний стан героїні. Для неї ця пісня “така чудова з своїми картинами і палким, між словами захованим чуттям” (ІІІ, 381). її з жалем і глибоким почуттям Аглая співає Чорнаю тоді, коли переконується, що вона кохає професора, другий раз – коли Чорнай через підступи Шварца покинув вечірку.

О. Кобилянська, як мало хто з українських прозаїків, уміла змалювати образ виконавця, його почуття і пережинання під час гри або співу, передати музичні образи словесно. Ця специфічна риса О. Кобилянської, що розкриває її виключне музичне чуття, виявилася і в повісті

“За ситуаціями”. В уяві Аглаї-Феліцітас під впливом музики вимальовуються цілі картини, образи подібно, як і в Софії Дорошенко (“Уаїзе теїапсогкще”) та багатьох інших героїнь. Так само і в побудові фрази відчувається прагнення письменниці “інструментувати мову”.

Розробляючи в повістях “Через кладку” і “За ситуаціями” тему інтелігенції, письменниця ставить і розв’язує у них складні питання свого часу: викриття космополітизму, винародовлення та зрадництво української буржуазної інтелігенції, розвінчання культу ніцшеанської надлюдини як антигуманістичного, аморального явища. Завдяки цьому повість “За ситуаціями”, як і драми Лесі Українки “Оргія” іі “Камінний господар”, мала актуальне звучання для свого часу, коли чимало представників навіть творчої інтелігенції З ліберально-буржуазного табору зрадили прогресивним прагненням і сподіванням свого народу та шукали собі морально-етичної опори в людиноненависницьких повчаннях.

У другому десятиріччі XX століття з’являються нові переклади творів О. Кобилянської в болгарській, польській і чеській періодиці, а в 1911 році в Москві виходить збірка її мовел у перекладі на мову братнього російського народу (“Аристократка” и другие рассказьі”). Через рік було ідійснене її повторне видання. Перекладач П. Дятлов дума її дладити ще одну книжку творів письменниці, а також перекласти повість “У неділю рано зілля копала”. Але видання не знайдено і задум лишився не здійсненим.

До збірки “Аристократка” и другие рассказм” додана тепло написана передмова О. Назарієва, яка знайомила роміського читача з творчим шляхом письменниці, особливостями проблематики, образів, стилю. Належну увагу приділено О. Кобилянській і в грунтовному огляді слов’янських літератур видатного чеського славіста Яна Махала, що був опублікований у великій праці “Зіоуапзіуо. ОЬгах ]’еЬо тіїш-Іозіі а ргіїотпозіі”, Прага, 1912). Тоді ж у Кобилянської налагоджуються творчі зв’язки з датським письменником Отто Рунком, а через два роки з його земляком, письменником Аге Маделюнгом. О. Рунк сприяв популяризації її творів на своїй батьківщині, а О. Кобилянська, з свого боку, перекладає його окремі оповідання українською мовою (“Хірург” та ін).

Усе це свідчить про великий інтерес громадськості до гостропроблемних, високоталановитих творів української письменниці.






Твір як ти мрієш провести літні канікули.
Повість “За ситуаціями”, має струнку і компактну композицію