Періодизація творчості Вільяма Шекспіра
Англія на рубежі XVІ-XVІІ ст. знаходилася в стані роздвоєності між минулим і майбутнім. Буржуазні відносини, що прийшли на зміну феодальним у багатьох країнах Західної Європи, становили новий зміст сучасної В. Шекспіру епохи. У XVІ ст. Англія стає однією з наймогутніших держав світу. Почуття національної гідності проймає ті поеми й історичні драми В. Шекспіра, де показано зміцнення англійської держави. В. Шекспір народився в 1564 році, 23 квітня, у маленькому англійському містечку Стредфорді-на-Ейвоні, що нараховує близько 2000 жителів. Мати письменника
У батьків В. Шекспіра була велика сім’я –
Про освіту, отриману В. Шекспіром, немає ніяких достовірних відомостей. Вважається, що майбутній драматург учився в Стредфордській граматичній школі, де викладали англійську, латинську, грецьку мови, знайомили з Біблією. Учні граматичної школи читали Вергілія, Цицерона, Горація, Плавта, Теренція, Сенеку.
У 1582 р. В. Шекспір женився на Анні Хетуей, яка була старша від нього на вісім років. Незабаром у молодої пари народилася дочка, і ще через кілька років близнюки – Гамлет і Джудит.
Що робив і де знаходився Шекспір з 1585 по 1590 роки – невідомо. Таємницею залишається й інше – у 1592 році В. Шекспір був уже популярним лондонським драматургом, а в 1593 р. його драми ставилися в трупі Бербеджа.
За перше десятиліття своєї творчості (90-і роки XVІ ст.) Шекспір написав велику частину своїх творів (20 з 37). У 1599 р. королівська трупа Бербеджа побудувала новий театр “Глобус” у Лондоні, актор і автор В. Шекспір став одним з головних пайовиків цього підприємства. Наприкінці 90-х років XVІ ст. авторитет В. Шекспіра був загальноприйнятим, незабаром він одержує дворянський титул.
Великий англійський драматург епохи Відродження у своїх творах прославляє чесну дружбу і піднесене кохання (“Ромео і Джульєтта”), висміює мрійливий індивідуалізм (“Марні зусилля любові”). Його ідеалом стає людина, здатна осягнути таємницю світобудови (“Гамлет”). Не просто споглядання, а енергійна боротьба за інтереси єдиної, сильної держави (“Генріх ІV”) становлять життєвий шлях його героїв. Шекспір відкидав нетерпимість пуритан (“Дванадцята ніч”) і не міг без ненависті говорити про феодальне свавілля (“Річард ІІІ”, “Тімон Афінський”).
В. Шекспір створив біля тисячі художніх образів, і в кожнім із них – частка його душі, не випадково п’єси називають найбільш правильною автобіографією Шекспіра.
Дослідники умовно виділяють такі періоди творчості великого драматурга.
Перший період (1590 – 1600 рр.) – час надій, окриленості, спроби сил у всіх жанрах, гучного успіху і слави. У другий період творчості (1601 – 1608 рр.) він пише, крім декількох комедій, трагедії “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”. А в 1609 році наступила нова зміна інтонацій (третій період: 1609 – 1612 рр.), у п’єсах зазвучала віра в майбутнє, особливо в драмі “Буря”.
На рубежі XVІ і XVІІ століть В. Шекспір переживає глибоку драму. Багато хто з його друзів і прихильників постраждали в результаті розгрому одноденного заколоту графа Ессекса проти Єлизавети І. Але просвітління в його творчості все-таки намічається наприкінці життя. Він утопічно вірить у кінцеву перемогу добра, гуманних начал у людині.
У 1612 р. літературно-театральна діяльність Шекспіра припиняється. Він більше не пише і не виступає на сцені, а їде з Лондона у свій рідний Стредфорд, де й помирає 23 квітня 1616 року у 52-річному віці.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)