Трагічний конфлікт принца Гамлета з дійсністю (за трагедією В. Шекспіра “Гамлет”)

Одним із вічних образів світової літератури вважається образ Гамлета, а тра­гедію Шекспіра “Гамлет” визнано найвизначнішим з усіх творів драматурга. Чи­тати цю трагедію нелегко. Бо її стрижнем є не стрімкий рух зовнішнього сюжету. Головна дія, головна трагедія, головний конфлікт п’єси відбуваються в душі й думках головного героя. Гамлет – сам. Хоч би хто не перебував поруч, але найголовніші питання трагедії: відкриття існування зла в житті, пошук власного ставлен­ня до цього зла, вибір власної позиції боротьби з цим злом, відповідальність

за власні дії – з усіма цими проблемами Гамлет мусить розібратись самостійно.

Данський принц Гамлет до розгортання подій п’єси вчиться в Німеччині у найвідомішому університеті, має вдома вельможну наречену і передбачене благополучне майбутнє. Він сповнений палкої любові до життя і віри в досконалість людини. Але його викликають додому на похорон батька, який раптово помер. З цього й починаються події.

Смерть – це завжди сумно, але дуже скоро Гамлет дізнається, що батькова смерть не була природною, що батька вбив рідний брат, дядько принца. І цього ще мало – вбивця, захопивши трон, одружився із вдовою

брата, матір’ю Гамле­та. Виходить, мати зрадила не лише батька, а й сина. Гамлет присягається по­мотатися за смерть батька. Це стає головним змістом його життя.

Але не самі події є головним у п’єсі, а реакція, роздуми, вагання Гамлета. Тра­гічно зруйнувалися всі уявлення про світ і людство. Від щирої віри в людину не залишилося й сліду.

Зло вимагає покарання. Але ж убивство – це зло й тоді, коли вбивають негідника! Виходить, щоб покарати зло, слід і самому стати на шлях зла?

Втекти від життя, щоб уникнути боротьби? Але смерть не зменшить зла в сві­ті, навпаки, непокаране зло поширюватиметься.

Змиритися зі злом? Це все одно, що сприяти йому. Та й совість, і тінь батька не дозволять заспокоїтися. До того ж Гамлет – принц, він змалечку знає, що до­ля його родини може впливати на долю його країни. Ця відповідальність теж заважає Гамлету прийняти остаточне рішення й почати діяти.

Гамлет перебуває у дуже тяжкому моральному стані, майже на межі божевіл­ля. Його страждання завдають страждання оточуючим. Так жертвою важкого внутрішнього стану Гамлета стає безвинна Офелія. А душу Гамлета ятрять роздуми про необхідність битви з несправедливістю світу. Чому саме на його долю випала необхідність вести цю війну? І чи має він на це право? Гамлет болісно розуміє і власні вади: пихатість, честолюбство, мстивість…

Так, мстивість він вважає вадою, злом. А не помститись – потуранням злу…

Сумніви, муки, зволікання є природними для Гамлета. Розумна, мисляча людина має розуміти, що бездумний вибір, спонтанні дії не можуть призвести ні до чого доброго.

Врешті, зволікання принца зумовлює його загибель. Але ми розуміємо, що, на жаль, Гамлет мав загинути, бо конфлікти, суперечності в його душі немож­ливо вирішити однозначно і спокій у цьому житті він навряд чи знайшов би.

Серйозність ставлення героя до глибинних людських проблем викликає по­вагу й захоплення. Бо у нашому реальному житті багато хто звик мислити ли­ше поверхово, а вчинки здійснювати не замислюючись. Гамлет настільки відповідальний, в ньому живе таке болісне прагнення вчиняти правильно, що не можна не захоплюватися ним.






Чи актуальні нині проблеми відповідальності вченого за свої.
Трагічний конфлікт принца Гамлета з дійсністю (за трагедією В. Шекспіра “Гамлет”)