Образ Ярославни еталон жіночості та вірності на всі часи
“Слово о полку Ігоревім” оповідає про військові події, точніше – про похід князя Ігоря на половців. Як і навіщо може бути введений жіночий образ у поему про військові події? Неуважний читач скаже, що він тут ні до чого… Але при першому уважному прочитанні “Слова…” ми одразу ж розуміємо, шо образ Ярославни, дружини князя Ігоря, не просто доречний у цьому творі, але без нього ніби й не можна обійтися, бо він є справжньою окрасою цього твору.
Ярославна уособлює собою жіночність, вірність і красу, – красу як зовнішню, так
Читаючи “Слово о полку Ігоревім”, а
Так, Ярославна – полум’яна патріотка, але вона, передусім, закохана жінка, вірна і чуйна, водночас сильна духом і рішуча. Мабуть, так само, як її чоловік Ігор?
Образ Ярославни не може лишити байдужим. Він торкає душу читача, кожного чимось своїм – красою, вірністю, палкістю любові до своєї землі… Можливо, саме тому образ Ярославни багато разів був оспіваний і переосмислений в творах української літератури. Т. Шевченко створив відомий нам поетичний шедевр – “Плач Ярославни”, який неможливо читати без сліз, принаймні коли читаєш його вперше. Письменники XX століття також зверталися до цього образу. Ярославна дивиться на нас зі сторінок творів П. Тичини, А. Малишка. Мабуть, поети – учасники Другої світової війни (маю на увазі А. Малишка та багатьох інших) не могли оминути цей образ, бо і їхні жінки та матері уподібнювалися Ярославні, чекаючи своїх коханих чоловіків, синів, батьків. І їхнє кохання так само творило нива, змушуючи війну випустити близьку людину зі своїх вогняних лещат.
Образ Ярославни – створений як опис цілком реальної історичної постаті. Проте з усього сказаного доходимо висновку, що Ярославна живе понад і за межами свого історичного часу, вона оживає в багатьох творах української і навіть світової літератури, а найперше – оживає в кожній закоханій жінці…