Образ Ярославни еталон жіночності й вірності на всі часи (за поемою “Слово о полку Ігоревім”)
“Слово о полку Ігоревім” оповідає про військові події, точніше – про похід князя Ігоря на половців. Чи може бути введений жіночий образ у поему про військові події? Неуважний читач може сказати, що він ні до чого… Але при першому уважному прочитанні “Слова…” ми одразу ж розуміємо, що образ Ярославни не тільки доречний у цьому творі, але без нього й не можна обійтися. Образ Ярославни, дружини князя Ігоря, є його справжньою окрасою.
Ярославна уособлює жіночність, вірність і красу, як зовнішню, так і духовну. Ярославна чекає
Читаючи “Слово о полку Ігоревім”, епізод плачу Ярославни,
Так, Ярославна – полум’яна патріотка, але вона насамперед закохана жінка, вірна, чуйна і водночас сильна духом, рішуча. Мабуть, так само, як її чоловік Ігор?
Образ Ярославни не може лишити байдужим. Він зачіпає читача, кожного чимось своїм – красою, вірністю, палкістю, любов’ю до своєї землі… Можливо, саме тому образ Ярославни багато разів був оспіваний і переосмислений у творах української літератури. Т. Шевченко створив відомий нам поетичний шедевр – “Плач Ярославни”, який неможливо читати без сліз, принаймні коли читаєш його вперше. Письменники XX століття також зверталися до цього образу. Ярославна дивиться на нас зі сторінок творів П. Тичини, А. Малишка. Мабуть, поети-учасники Другої світової війни (маю на увазі насамперед А. Малишка та багатьох інших) не могли оминути цей образ, бо і їхні жінки та матері уподібнювалися Ярославні, чекаючи на своїх коханих чоловіків, синів, батьків. І їхнє кохання так само творило дива, примушуючи війну випустити близьку людину зі своїх вогняних лещат.
Образ Ярославни має цілком реальний історичний прототип. Проте з усього сказаного робимо висновок, що Ярославна жива і за межами свого історичного часу, вона оживає в багатьох творах української і навіть світової літератури, а насамперед – оживає свого часу в кожній закоханій жінці…