Образ Міста в однойменному романі Валер’яна Підмогильного
Частину свого життя Валер’ян Підмогильний прожив у Києві. Там він поринув у творчість і роботу, а також здобув значний авторитет серед однодумців. На той час столицею УСРР був Харків і тому письменника вабило те, що місто залишалося осторонь столичного галасу, хоча над ним все ще панувало типове міщанське середовище: “Ось вони – горожани! Крамарі, безглузді вчителі, безжурні з дурощів ляльки в пишних уборах!.. Ця вулиця завтра розтечеться по установах і трестах, заллє посади, великі й малі, і скрізь, де він стукатиме, будуть зачинені двері.
Роман “Місто”, який був опублікований 1928 року, приніс письменнику велику популярність і викликав навколо себе багато диспутів через ідейну спрямованість і суперечливість образів. Місто змальовано автором динамічно, у реалістично-описовій манері. Підмогильний бачить його без прикрас і акцентуючих умовностей.
У романі Валер’яна Підмогильного Місто – це художній персоніфікований образ: “…Місто пишно розгорнуло свої білі артерії і гордовито піднесло своє чоло… Місто вивернулось на сонці великим випещеним котом, примружуючи на світлі безліч
Воно має свої риси і свій ритм: “Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі…”.
Місто інколи заворожувало Степана своєю красою, а інколи лякало його: “В сутінках вулиці він вбачав якусь приховану пастку. Тьмяний блиск ліхтарів, разки світючих вітрин, сяєво кіно – були йому блудними вогниками серед драговини. Вони манять, але гублять. Вони світять, але сліплять… Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто”. І йдучи увечері повз ювелірні крамниці та переповнені книгарні, він думав: “О ненажерне місто!”. Тому що скільки у ньому втрачалось марно. І тоді головний герой вирішив, що він зможе підкорити собі місто, пристосувавши його для таких людей, як він. Та чи не завеликий намір? Постає питання: Київ – це місто великих можливостей чи втрат?
Я вважаю, що Місто виступає у цьому романі у ролі переможця. Степан Радченко насторожено ставився до Міста і намагався йому протистояти, але воно нав’язало головному герою урбаністичні думки і затягнуло у вир міщанського життя. Місто почало диктувати Степану свою ідеологію і він, не помітивши того, опинився в його владі.
Схожі твори:
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується […]...
- Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста з метою вступити в технічний інститут, а після його закінчення повернутися до села. […]...
- Суперечливий образ Анни Кареніної в однойменному романі Льва Толстого Кажуть, що зрозуміти – це пробачити… Хто, як не я – автор, “родитель” своєї героїні, мав би краще зрозуміти народжену мною? Я зрозумів свою героїню, свою Анну, але простити не зміг. Люблю її усім серцем, душа болить за неї, плачу разом із нею над її дитиною, над коханням, над заплутаним життям, але суд над нею […]...
- Образ Івана Мазепи в однойменному романі Лепкого Образ українського гетьмана Івана Мазепи, його політична діяльність, прагнення створити незалежну Україну ставали предметом художнього зображення неодноразово і не лише в українській літературі. Ця непересічна особистість, найкультурніший з гетьманів, поетично обдарований, з європейською освітою, приваблювала майстрів художнього слова в Європі своїм справжнім патріотизмом, бажанням волі і щастя своєму народові, національним колоритом. Про нього писали Вольтер […]...
- Маруся Чурай в однойменному романі – образ-символ чи реальна людина? Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах – літописах та архівах – ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого – про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам’яті люди залишаються в легендах та фольклорі. Так, образ Марусі Чурай – це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці чи Роксолані, тільки доля їй випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати […]...
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі Пушкіна А. С Достоєвський помітив, що у романі “Євгеній Онєгін” Пушкін “самим влучним, самим прозорливим образом відзначив самий глиб нашої суті”, створивши образ “російського блукача”, безпритульної, нещасливої душі. Онєгін – петербурзький герой, аристократ, столичний денді. Спосіб життя його, заняття, інтереси, захоплення – все це не виходить за рамки повсякденного світського життя. Бали, театр, прогулянки на бульварі, інтриги, романи […]...
- Образ «жовтого князя» в однойменному романі Барки Василь Барка (справжнє прізвище Очерет) прийшов до нашого читача наприкінці 80-х, коли в Україні з’явився друком його всесвітньо відомий роман «Жовтий князь». У ньому з вражаючою силою змальовано нечуваний в історії людства голодомор 1933 року Муки і страждання мільйонів людей, апокаліптичні сцени злочинної боротьби тоталітарної системи проти свого ж народу – це не плід авторської […]...
- Самопізнання головного героя у романі “Місто’ Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного – роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного. В. Підмогильний намагався зрозуміти, хто є людина в місті, яке її місце в житті, для чого вона живе, він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів поставити людину перед самою собою, змушував її зазирнути […]...
- Суперечливий образ Анни Кареніної в однойменному романі Льва Толстого (сповідь автора) Кажуть, що зрозуміти – це пробачити… Хто, як не я – автор, “родитель” своєї героїні, мав би краще зрозуміти народжену мною? Я зрозумів свою героїню, свою Анну, але простити не зміг. Люблю її усім серцем, душа болить за неї, плачу разом із нею над її дитиною, над коханням, над заплутаним життям, але суд над нею […]...
- Образ “жовтого князя’ в однойменному романі В. Барки Українське село. Що може бути красивішим за квітучі сади, зелені луки, біленькі хати? Скрізь любо і чисто для зору людського. Он жаріє під вікнами мак, соняшники палахкотять за тином; діти, мов ті янголята, ходять у світлих сорочках, бавляться; чутно спів пташок у густих лісах; у синьому-снньому небі пливуть білі хмариночки. Все, як звелів Господь. Справжній […]...
- Образ Чапаєва в однойменному романі Фурманова Якщо нічого не зробити для нинішньої людини, якщо все нове (“от ти тягнеш із чужого будинку”) лише повторення колишніх рабських, злидарських звичок, то до чого все жертви, шабельні походи? Чапаєв іде коріннями й до стихійних народних правдошукачів, і до ватажків з легенд, пісень. Він, як і Разін, може сказати: “Я прийшов, щоб дати вам волю”. […]...
- Зображення “цілісної” людини у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX ст. Пам’ятаймо, що для модернізму характерними рисами є певна зосередженість на окремій особистості, розкриття її особливостей […]...
- Екзистенціальні мотиви у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Екзистенціальні мотиви у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Серед усієї різноманітності і неоднорідності нової української літератури від часів І. Котляревського і до сьогоднішніх днів, безсумнівно, одним із найяскравіших її явищ стала епоха 20-30-х років XX століття. Вона представлена цілою плеядою непересічних митців, як-то: М. Рильський, М. Зеров, М. Куліш, М. Хвильовий та багато інших. Однак в […]...
- Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють соціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є по-справжньому […]...
- Трагедія морального занепаду інтелігента у романі В. Підмогильного “Місто” В українській літературі початку XX століття з’являється новий герой – герой-письменник, який із глухого закутка їде “завойовувати” місто як омріяну ним райську територію, котра, ймовірно, дасть йому змогу реалізувати свій потенціал, розвинути талант, утвердитися, стати відомим, визнаним. Як бачимо, тема твору доволі актуальна в наш час: тисячі молодих людей із глухих провінційних містечок, занедбаних, забутих […]...
- Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія […]...
- Цветопись у портреті міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Тут буде місто закладене На зло гордовитому сусідові. О. С. Пушкін. Мідний вершник Петербург… Місто, зведений на болотах, побудований на костях тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, що дерзнуло кинути виклик самій природі. Точно так само кидає виклик людській природі Родіон Розкольників. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою […]...
- Чума як пряв світового зла у однойменному романі А. Камю Роман Альбера Камю “Чума” є вершиною творчості письменника. У ньому втілилося все, що пережив і осмислив автор у роки сурових випробувань. “Чума” – хроніка одного трагічного року в Орані, центрі французької префектури на алжирському узбережжі Середземного моря. Автор дає детальний опис виникнення і поширення епідемії чуми в місті. Але ненароком з’являється така фраза: “У світі […]...
- Батьки і діти в однойменному романі Тургенєва Роман Тургенєва «Батьки і діти» – не змалювання боротьби «батьків» і «дітей», які втілили в собі різні ідеології, народжені новою та попередньою епохами. Це також і філософські роздуми автора про зміну поколінь, про вічний поступ життя і вічну боротьбу старого й нового. «Батьки» в романі – люди відставні, явище архаїчне, – з точки зору Базарова. […]...
- Образ міста в поезії В. Я. Брюсова 1. Особистість Брюсова, його виховання. 2. Основа світогляду поета. 3. Тема міста в лірику поета. 4. Оглядовий аналіз творчості. Навколо талановиті труси И знахабніла бездара!.. І тільки ви, Валерій Брюсов, Як якийсь рівний государ… І. Житель півночі Початок XX століття принесло із собою багато нового й невластивого іншим епохам З’явилися нові жанри й напрямки, змінилися […]...
- З історії нашого міста Київ – моє рідне місто. Тут народилися мої батьки, тут народилась і я. Уже більше десяти років я росту і змінююся разом із моїм містом. Історія Києва така багата, що всіх книжок у світі не вистачить, аби описати її детально. Коли ж я думаю про своє місто, мені чомусь згадується рік 1943, осінь. Тоді війська […]...
- Собор, як символ духовної краси людини в однойменному романі Гончара У кожної людини слово «собор» викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості […]...
- Характеристика образу Спартака в однойменному романі Джованьолі Джованьолі у двадцять один рік вступив добровольцем до армії, а потім став соратником Д. Гарібальді. Обирався депутатом парламенту. Крім літературної діяльності займався викладанням. Джованьолі створив романи на тему сучасного життя. Відомим став завдяки історичним романам “Опімах” (“Opіmіa”, 1885), “Мессаліна”. У цих романах автор демонструє відмінне знання побуту та культури Стародавнього Риму. Заклики до боротьби проти […]...
- Твір на тему: “Образ Євгенія Онєгіна в однойменному творі О. Пушкіна” Головний герой роману Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” мав дуже складний характер. Маленькою дитиною він залишився без матері. Батько його вів розгульний спосіб життя, а найняті ним гувернери майже не займалися вихованням хлопчика. Саме виховання, розгульний спосіб життя батька, наявність грошей (завдяки яким він собі міг все дозволити) у родині і вплинули на формування характеру Євгенія. […]...
- Яку роль грає образ баби Изергиль в однойменному оповіданні? Образ баби Изергиль виконує в оповіданні кілька функцій. Перша функція заголовної героїні сюжетообразующая: цей образ поєднує досить складно побудоване оповідання, у якому переплітаються кілька сюжетних ліній. Одна пов’язана із зображенням реальних сучасних людей: самої баби, молдаван-поденників, що працюють на винограднику, автобіографічного героя, що мандрує по Русі. Друга сюжетна лінія – опис пригод молодої красуні Изергиль […]...
- Що я знаю про походження назви рідного міста Кожне місто має свої особливості, історію, культуру, назву. Є такі міста, що змінили своє ім’я. Звідки ж пішла назва нашого міста – Харків? Здається, що про заснування Харкова ми знаємо багато. Дійсно, проблема походження такого великого центру, як Харків, не могла залишитися поза увагою дослідників. Найбільш поширеною є версія, що Харків заснував козак Харитон (Харко), […]...
- Моральна еволюція Степана Радченка (за романом В. Підмогильного “Місто”) Моральна еволюція Степана Радченка (за романом В. Підмогильного “Місто”) Вершиною творчого генія Валер’яна Підмогильного став роман “Місто”, в якому він роздумує над феноменом людського буття, над тими неймовірними суперечностями, що крають душу кожної мислячої особистості, над самою природою існування індивіда в оточенні собі подібних. Для того, щоб довести читачам пріоритет найвищих цілей та справжніх істин, […]...
- Відповіді до теми: творчість В. Підмогильного 1. Яким був початок творчості В. Підмогильного? Валер’ян Підмогильний народився 1901 року у степовому селі Чаплі Новомос ковського повіту під Катеринославом у селянській родині. Після закінчення початкової сільської школи Валер’яна віддають до Катери нославського реального училища. Уже відтоді він почав писати оповідання. 1918 року закінчивши з відзнакою училище, вступає на математичний факуль тет Катеринославського університету, […]...
- Твір на тему: Душа мого міста Від самого свого народження я жив у Харкові. Не дивно, що я вважаю своє місто найкращим. У кожної людини з її рідним містом пов’язані якісь власні переживання, невдачі та перемоги, проте в усіх людей, які мешкають у певному місті, є щось спільне. Якесь неповторне відчуття, неповторна рисочка, вихована їхньою малою батьківщиною. Я впевнений, що така […]...
- Документи часу (за оповіданнями В. Підмогильного) Покликання митця – служити народові так, щоб зберігати його пам’ять, утверджувати милосердя й бути на сторожі цінностей людини. Недостатньо лише закликати до милосердя, інколи треба показувати немилосердне лице жорстокості, щоб пробудити огиду до такого явища та не допускати його в реальному житті. Писати такі твори важко, особливо тоді, коли є власний досвід у переживаннях якихось […]...
- Київ у минулому й сьогодні (твір-опис міста в художньому стилі) Київ вражає своєю багатоликістю: з одного боку – це велике сучасне місто, а з іншого – кожна стара вулиця – це історія, що завмерла в часі й просторі. І хочеться зупинитися, подумки зануритися в той далекий час, коли біля Золотих воріт стояли відважні русичі, коли матері благословляли своїх синів у далекий похід і терпляче чекали […]...
- Твір на тему: “Вплив цивілізаційних процесів на людину. За романом “Місто” Валер’яна Підмогильного” Розвиток цивілізації ніколи не стоїть на місці. Навпаки, світ активно розвивається, а ми повинні цьому відповідати і не пасти задніх, бо це загрожує дуже серйозними помилками та проблемами. Відразу після створення світу люди жили в печерах, їх рівень розвитку перебував на найнижчих рівня. І це ніяк не можна порівняти з тим, як люди живуть зараз. […]...
- Образ Петербургу у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербургу, створений в російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але і “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював усе неймовірне, фантастичне в образі Петербургу. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, породжувач Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – вже цілком […]...
- Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже […]...
- Твір на тему: “Походження назва міста Харкова” Існує кілька легенд, досить розповсюджених у наших краях, які пояснюють походження назви міста Харкова. Одна з них – легенда про Харитона. З топографічного опису Харківського намісництва 1785 року довідаємося, що на тім місці, де розташоване місто Харків, один із заможних малороссиян по ім’ю Харитін, а по просторечью Харько, завів собі хутір. Від імені Харько нібито […]...
- Біографія Валер’яна Підмогильного Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині увійшло до складу Дніпропетровська) в селянській родині. 1910 р. Валер’ян після початкової сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закінчив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив навчання і працював учителем […]...
- Твір на тему: “Чистота нашого міста” Що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? Щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? І щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом? Я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться. Щоранку на роботу виходять двірники, замітають вулиці, двори, сквери та парки. Потім сміттєвози вивозять відходи з кожного контейнера, […]...
- З історії походження рідного міста На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста. Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком (зменшена форма від Харитона). Від його імені й пішла назва поселення. Існує твердження, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно при злитті двох річок, одна з яких Харків, а […]...
- Історія міста Харків Заснований Харків близько 1654 року. Місто невдовзі стало фактичною столицею Слобідської України – великого регіону в північній частині колишнього «Дикого Поля», колонізованого українськими переселенцями. У Харкові в 1726 році був заснований колегіум, де кілька років працював видатний український філософ Григорій Савич Сковорода, а у 1805 році з’явився перший в Україні університет, який виплекав цілу плеяду […]...