Ідеальний чоловік (твір Оскара Вайлда)

Дія п’єси розгортається протягом доби у Лондоні, в особняку подружжя Чилтерн і на квартирі лорда Горінг, на початку 1890-х рр.. Званий вечір у восьмикутному залі особняка баронета сера Роберта Чилтерн, що займає відповідальний пост товариша міністра закордонних справ, – один з найбільш вишуканих атракціонів великосвітського Лондона. Відточений смак зразковою подружньої пари дається взнаки у всьому – від картин Буше і Коро на стінах до зовнішнього вигляду господарів будинку та гостей. Така господиня будинку, двадцятирічна Гертруда

– “тип суворої класичної краси”, юна сестра сера Роберта Мейбл – “досконалий зразок англійської жіночої краси, біло-рожевою, як цвіт яблуні”. Під стать їм і місіс Чівлі – “твір мистецтва, але зі слідами занадто багатьох шкіл”. Характеризуючи персонажів сильної статі, драматург теж не пропускає нагоди помітити, що літній сановник, батько лорда Горінг лорд Кавершем “нагадує портрет пензля Лоуренса”, а говорячи про сам сера Роберта – додати, що “Ван Дейк не відмовився б написати його портрет”.

Увага світської знаті привертає нове обличчя: у суспільстві літній добродушною леді Маркбі на вечір

прибуває якась м-с Чівлі. Хтось із дипломатів зустрічав її п’ять років тому у Відні чи в Берліні, а леді Чилтерн згадує, що колись вони вчилися в одній школі… Втім, новоприбулі не налаштована на ностальгічні мрії. З чоловічої рішучістю вона провокує знайомство з сером Робертом, згадуючи спільного знайомого по Відню – якогось барона Арнгейм.

Почувши це ім’я, сер Роберт здригається, але імітує ввічливий інтерес. Чужа м’якотілої сентиментальності, вона викладає карти на стіл. Впливовий у політичних колах сер Роберт готується виступити в парламенті з промовою, присвяченій черговій “афери століття” – будівництву Аргентинського каналу, що загрожує перетворитися на таке ж грандіозне обдурювання, як Панамський. Між тим вона і що стоять за нею особи вклали чималі капітали в цю шахрайську акцію, і в їхніх інтересах, щоб вона була підтримана офіційними колами Лондона. Сер Роберт, не вірячи своїм вухам, в обуренні відмовляється, але, коли він мимохідь згадує про якогось листі, наявному в її розпорядженні і підписаному його ім’ям, знехотя погоджується. Майбутня мова сера Роберта стає предметом обговорення між ним і повіреної у всі його справи Гертрудою. З давніх пір зневажає м-с Чівлі (ту колись вигнали зі школи за крадіжку), леді Чилтерн вимагає, щоб її чоловік письмово повідомив нахабну шантажисткою про відмову підтримати шахрайський проект. Знаючи, що власними руками підписує свій смертний вирок, той поступається.

Повіреним свого далеко не бездоганного минулого сер Роберт робить давнього друга лорда Горінг, співчуваючого, всепонімающего, поблажливого і не на жарт захопленого молодшою сестрою баронета Мейбл. Вісімнадцять років тому, будучи секретарем лорда Редлі і не володіючи ніяким капіталом, крім родового імені, Роберт сповістив біржового спекулянта про підготовлювану скупці акцій Суецького каналу; той нажив мільйон, а співучаснику виділив істотний відсоток, якою і поклав початок майновому преуспеянію теперішнього товариша міністра. І ця-то ганебна таємниця з хвилини на хвилину може стати надбанням громадськості і, що найстрашніше, буквально боготворящей чоловіка леді Чилтерн.

Так і відбувається: не заставши сера Роберта, розлючена м-с Чівлі кидає в обличчя Гертруді жахливе звинувачення, повторюючи свій ультиматум. Та буквально розчавлена: героїчний ореол чоловіка в її очах меркне. Повернувся сер Роберт нічого не заперечує, у свою чергу з гіркотою ополчаючись на одвічне жіночий ідеалізм, спонукає слабка стать творити собі помилкових кумирів. Нудьгуючий наодинці зі своїм дворецьким лорд Горінг (“Чи бачите, Фіппс, немодно те, що носять інші. А модно те, що носиш ти сам “) отримує записку леді Чилтерн:” Вірю. Хочу бачити. Прийду. Гертруда “. Він схвильований, а проте замість молодої жінки, як завжди не до ладу, у бібліотеці його розкішної квартири з’являється його сановний батько. Втілення британського здорового глузду, лорд Кавершем вимовляє синові за безшлюбність і неробство; лорд Горінг просить дворецького негайно проводити очікувану даму до себе в кабінет.

Остання дійсно незабаром з’являється, але зразковий денді не відає, що всупереч очікуванням його обдарувала візитом м-с Чівлі. Живив до нього в минулі роки сентиментальну слабкість “ділова жінка” (один час вони були навіть заручені, але заручини негайно засмутилася) пропонує давньому коханому почати все спочатку. Більше того: вона готова пожертвувати компрометуючим сера Роберта листом заради відновленої прихильності. Але вірний своїм уявленням про честь (і джентльменською свободі) лорд Горінг відкидає її домагання. Замість цього він ловити гостю на давньому пороці: напередодні ввечері на прийомі йому впала в око втрачена кимось брошку. Зронила її м-с Чівлі, але в алмазній змійці, яку можна носити і як браслет (що самої м-с Чівлі невідомо), він дізнався річ, подаровану їм десять років тому великосвітської кузині і пізніше кимось вкрадену.

Тепер, борючись з шантажисткою її ж зброєю, він замикає браслет на зап’ясті м-с Чівлі, погрожуючи викликати поліцію. Боячись викриття, вона змушена розлучитися з компрометуючим сера Роберта свідченням, але в помсту викрадає лежить на розі столу лист Гертруди Чилтерн. Безсила зруйнувати політичну кар’єру баронета, вона виконана рішучості зруйнувати його сімейне благополуччя. Через кілька годин з’явився із візитом в будинок Чилтерн лорд Горінг дізнається, що громова мова проти “аргентинського проекту”, вимовлена сером Робертом в парламенті, принесла йому великі політичні дивіденди. За дорученням прем’єр-міністра тут же з’являється лорд Кавершем, уповноважений запропонувати блискучому оратору портфель міністра. Скоро з’являється і він сам – з нещасливим листом в руках, яке передав йому секретар. Проте страхи затамувавши подих Гертруди і лорда Горінг марні: сер Роберт угледів в листі Гертруди лише моральну підтримку гаряче коханої дружини… Потішений пропозицією прем’єр-міністра, під тиском тієї ж Гертруди він спочатку відмовляється, заявляючи, що його політична кар’єра завершена.

Однак лорд Горінг (ощасливленій до цього моменту згодою Мейбл пов’язати себе з ним узами шлюбу) зрештою вдається переконати непохитну Максималістка, що відхід з політичної терени стане заходом всього існування для його друга, що не мислить себе поза галасливих громадських баталій. Трохи повагавшись, вона погоджується – попутно зізнаючись чоловікові, що потрапило до нього лист було насправді адресовано лорду Горінг. Той з легкістю прощає дружині скороминущу слабкість духу. Лицарська дуель зустрічних великодушність завершується пророцтвом похилого лорда Кавершема: “Чилтерн ;…; вітаю вас. І якщо Англія не піде прахом і не потрапить в руки радикалів, ви ще коли-небудь будете прем’єром “.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему моє ставлення до мови.
Ідеальний чоловік (твір Оскара Вайлда)