Образ матері у творах Тараса Шевченка
рідної матері.
Тема матері проходить крізь усю творчість Тараса Шевченка, бо була близькою для поета протягом всього його життя. Він ще маленьким втратив найдорожче, що в нього було, – матір. На все життя запам’ятав він її ніжні слова, її теплий погляд, дотик її рук. А потім – довгі роки поневірянь по чужих людях, їли дні, незахищеність. Скільки було випадків у житті, коли ні до кого було прихилитися, спитати поради, пригорнутися, сховавшись від усього світу. Бо його рідна матуся залишилась тільки у спогадах…
До кращих творів
Інша доля була в Ганни з поеми “Наймичка”. Народивши сина поза шлюбом, так само, як і Катерина, вигнана батьками з хати, Ганна не вдається до самогубства. Дитина для неї дорожча за власне життя. Ідучи битими шляхами, розмірковуючи над долею сина, вона вирішує віддати його багатій бездітній сім’ї. А сама, щоб бути весь час поруч із рідним сином, іде до них у найми. Ганна постійно біля власної дитини: ось він спить, а вона співає йому колискову; ось захворів, і Ганна пригортає його до себе; ось подався до міста – і вона за ним, щоб тільки бути поруч. Наймичка Ганна завжди поруч, але протягом усього твору жодного разу Марко не назвав її матір’ю. Як вона прагнула цього, як хотіла почути хоча б раз це просте слово – мама. Відкривши свою таємницю синові, Ганна помирає. Не встиг Марко вимовити заповітного слова, нахилився, а матері вже не стало.
Складним, суперечливим є образ Марії з однойменної поеми Т. Шевченка. Чекаючи дитину від проповідника, вона так само, як і Катерина або Ганна, могла очікувати на вигнання. Та не зробив цього мудрий тесляр-хазяїн. Рятуючи Марію від осуду і смерті, він одружується з нею, хоча любив її як доньку, а не як жінку. Поневіряючись чужими селами, ночуючи під тинами, часом голодуючи, Марія все одно була щаслива. Бо поруч були її дитя і, хоч і старий, але все-таки чоловік. Виростивши сина, вона віддала його на служіння людям, а сама тихо спочила, сподіваючись, що доля його не образить.
Чимало ще творів можна прочитати у творчому доробку поета, присвячених страдницькій долі матері. Кобзар низько схилявся перед її образом, який втілював для нього і рідну матір, і Україну, і Діву Марію. Для нього це узагальнений образ усіх матерів.
Захоплюючись образом матері у творах Шевченка, Максим Рильський писав: “Такого полум’яного материнства не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу”.