Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка

Тарас Григорович Шевченко… Тонкий проникливий лірик, поет-громадянин. Він залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя, відстояв і зберіг національну гідність свого багатостраждального українського народу. Для нас він – тайна, над розгадкою якої буде працювати ще не одне покоління, криниця, яка тамує духовну спрагу народу. Щораз спілкуючись з нетлінною спадщиною співця, ми знаходимо для себе щось нове, досі невідоме. Кобзар. Художній образ, взятий за назву книги, став другим іменем для великого сина українського народу. Кобзар.

То український співець, який беріг народну культурну спадщину, який протягом усього життя дарував слухачам перли пісень і беріг історію народу. Кобзар. То частина української історії, яка стала неодмінною прикметою української культури. Кобзар. То назва книги і конкретні образи народних співців у ній.

Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.

Звертали українські лірники на журбу, бо пригнічена була, народна пісня і мова, бо дуже сумна історія нашої країни.

Українські Гомери… Це не просто поетичний образ, адже більшість співців – то осліплені у полоні або

в боях люди. Єдине, що лишалося їм, – жити піснями. Та нелегко Це було. “Заспіває весільної, а на журбу зверне”.

Взагалі, образ народного співця у Шевченка не деталізований. Кобзарі на сторінках його творів зустрічаються там і тут, то співають про козацьку вольницю, втрачену кріпаками, то звеселяють серця піснями:

З дівчатами на вигоні –
Гриця та веснянку,
У шинку з парубками –
Сербина, Шинкарку,
З жонатими на бенкеті
(Де свекруха злая) –
Про тополю, лиху долю,
А потім – у гаю;
На базарі – про Лазаря,
Або, щоб те знали,
Тяжко-важко заспіває,
Як Січ руйнували.

Кобзарі – то живі носії культури й історії українського народу. Вони “все співають, як діялось”. Навіть сама збірка Шевченкова називалась “Кобзар”. “Кобзар” близький до народної пісні. А пісня і дума у нас в Україні становлять народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них дихає чисте, ніжне почуття жіночої любові материнської; в них виявляється і та тривожна оглядка на життя, яка змушує козака, вільного від битви, “шукати свою долю”. За словами Шевченка:

Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
Наша дума, наша пісня,
Не вмре, не загине…
От де, люди, наша слава,
Слава України!

Думи українські, народна пісня, образ народноїи співця злилися в творчості Шевченка з його власним світобаченням. Своїми творами він пробуджує національну свідомість, примушує замислюватись над тим, чиї ми діти.

Знання славної історії боротьби наших предків за незалежність, шанування її – це запорука нашого майбутнього.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка