Новаторство повістей Толстого
Толстой почав свій шлях як безстрашний художник, по убоявшийся показати читачеві всю складність і суперечливість його душі, його внутрішнього миру, і він дуже послідовно прийшов потім до безстрашності людини й громадянина, що сказав людям про неправді того життя, який вони живуть, що сказали правителям цього життя про беззаконність і злочинність їхньої влади. Початок толстовського шляху й у цьому дуже важливому відношенні визначило весь шлях Товстого
У Толстого правда не руйнуюча, але що творить, вона не розчаровує, але торкає. Коли вмирає
Після повернення із Севастополя, наприкінці 50-х і на самому
Повість “Козаки” з’явилася в січневій книжці “Русскою вісника” за 1863 р. Перший задум повести ставиться до 1852 р., вчасно початку літературної діяльності Толстого. Більше одинадцяти років думка про “Козаків” займала Толстого, і за цей час їм було
Написано багато начерків повести, варіантів, окремих редакцій. Він пише повість па Кавказі, потім, через багато років, знову звертається до роботи над повістю, перебуваючи за кордоном. В 1857 р., у Швейцарії, він пробує писати “поетичного Козака” – пише одну главу повести й починає другу ритмічною прозою. Потім, там же, уже в іншому стилі пише повість “Випадний козак”. Працюючи над “Козаками”, Толстой увесь час шукає, випробовує, міняє, разочаровивается, надихається, знову разочаровивается. Писання “Козаків” Толстому дається нелегко. Це природно. В “Козаках” Толстої піднімають нові життєві шари, які вимагають особливого художнього підходу, вимагають нових форм. Новаторство в більшому або меншому ступені властиво навряд чи пе всім творам Толстого. “Письменники-реалісти,- пише Д. С. Лихачов,- прагнуть звільнитися навіть від своїх власних літературних канонів, прагнуть різноманітити й змінювати свій власний стиль” 56. Це в першу чергу ставиться до Толстого. Товстої ніколи не йде второваними (хоча б і їм самим уторованими) шляхами. У нього постійна й сильна внутрішня потреба – відкривати невідоме
Новаторство повести Толстого, присвяченої життя козаків, зовсім не означало відсутність якого-небудь зв’язку з літературними традиціями. Неважко помітити, що тема “Козаків” у своїй основі близька темі пушкінських “Циганів”.
При всій неоднозначності свого відношення до Пушкіна в різні роки, Толстой. завжди в ньому бачив учителя. Пушкіним він завжди перевіряв себе як художника. 7 червня 1856 р. Толстой записав у щоденнику: “Читав Пушкіна 2 і 3 частина; „цигани” чарівні…” Були часи, коли “Цигани” Толстому не подобалися. Знаменно, що: він змінив до них відношення саме тоді, коли посилено працював над “Козаками”. За три дні до запису про “Циганів”, 4 червня, Толстой писав у щоденнику: “Вирішив писати “Щоденник поміщика”, “Козака” і комедію. За перше приймуся за “Козака””
Безсумнівно, що, перечитуючи “Циганів”, Толстой вільно або мимоволі порівнював їх зі своїми “Козаками”. Подібність сюжетів і проблематики давали підставу для зіставлення. Зіставлення із власним художнім задумом допомогло Толстому побачити “Циганів” з нової сторони й по достоїнству оцінити їх. Разом з тим “Цигани”, по-новому прочитані й заново оцінені, сильно підбадьорили Толстого. “Читання обдарованих, але негармонійних письменників (те ж музика, живопис), говорив Толстой, дратує й начебто заохочує до роботи й розширює область, але це помилково; а читання Гомера, Пушкіна стискає область, і, якщо збуджує до роботи, те безпомилково”. Це визнання Толстого допомагає нам зрозуміти сутність і характер можливого впливу Пушкіна на Толстого. Сприйнявши пушкінську поему “Цигани” у співвіднесеності із власним задумом, Толстой тим самим як би перевірив свій задум, переконався в потребі своєї роботи. Пушкіна й у цьому випадку, і в багатьох інших подібні спонукав його кработе.
Про близькість “Козаків” до пушкінського “Циганам” уже говорилося в науковій літературі. У чому конкретно вона полягає? І в Пушкіна, і в Толстого в основі їхніх добутків лежить протиставлення цивілізованої людини природному, причому эстетически більше привабливим виявляється природна людина; і в Пушкіна, і в Толстого (хоча й по-різному) оповідання завершується або прямим (у Пушкіна), або непрямим (у Толстого) вигнанням цивілізованого героя. Подібність, таким чином, у постановці теми й у загальній концепції сюжету. У розробці сюжету в Пушкіна й Толстого – не тільки подібність, але й помітне розходження
(1 votes, average: 5,00 out of 5)