Музика поеми Михайла Лєрмонтова “Мцирі”

Коли дивишся на далекі льодяні вершини Кавказьких гір, здається, що вони сяють у промінні сонця. Як мені сподобались твої гори, Кавказе! Твої бурі, твої громи в горах! На пологому схилі самотнє дерево, вітром, дощем схилене, таємничі міжгір’я, де шумить гірська ріка. Усе так прекрасно в цьому краю! Ось старий, напіврозвалений монастир… І згадується поема М. Ю. Лєрмонтова “Мцирі”. А в серці починає звучати музика. Серйозна, сумна музика у виконанні симфонічного оркестру. Красива мелодія-розповідь про гірські вершини, міжгір’я, Арагву,

Куру, фантастичні блискавки вночі і галявини, освітлені місячним сяйвом:

Немного лет тому назад,
Там, где, сливаяся, шумят,
Обнявшись, будто две сестры,
Струи Арагвы и Куры,
Был монастырь.

Та час від часу у цьому чудовому музичному багатоголоссі звучать трагічні ноти. Вони звучать все частіше й частіше, і ось сумний, сповнений почуттям глибокої печалі голос флейти продовжує розповідь:

Я вырос в сумрачных стенах
Душой – дитя, судьбой – монах.
Я никому не мог сказать
Священных слов “отец” и “мать”.

Серце стискається від почуття самотності й невимовної туги. Ця туга душі живої,

трепетної, сильної, вільної. І не збагнеш, чи це тужливі трагічні звуки ллються одним за одним, як сльоза, чи це сльози, що скочуються по щоці, одна за одною, як звук за звуком.

Та раптом розкотисті акорди рояля розривають цю сумну мелодію флейти. Ударив грім, сяйнули блискавки! Вони освітили темряву, порушили тишу ночі. І враз виникли фантастичні обриси гір, а на їхньому тлі струнка постать юнака, який, простягнувши руки назустріч блискавкам, здавалось, вітає громи, вітри, гори.

О, я как брат
Обняться с бурей был бы рад!
Глазами тучи я следил,
Рукою молнии ловил…

Мені хочеться саме тут, на цих акордах зупинити музику. Бо далі… Далі буде багато мелодій-подій. А останньою буде мелодія смерті. Смерть юнака, який так і не зміг вирватись на волю, у казковий світ рідних гір. Та я не можу примиритись із таким кінцем, бо сприймаю Мцирі вічно живим і вільним, як вічно живі і вільні Кавказькі гори, громи, блискавки і музика.






Поетична розповідь про дитинство за повістю.
Музика поеми Михайла Лєрмонтова “Мцирі”