“Щоденник” Довженка – зірець власних дум та переживань письменника

“Щоденник” – символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщують роздуми митця більше ніж за десятиліття і розташовані автором у хронологічному порядку. Але прочитані разом, є різновидом мемуарної літератури з одного боку, з іншото – самостійним літературним твором. Усі думки і помисли О.. Довженка, висловлені у “Щоденнику”, глибокі і сповнені філософського осмислення сучасного і майбутнього України, співчуттям до народу у тяжкі для нього роки. Автор саркастично засуджує тоталітарну систему, яка породжувала кар’єристів

і підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині важко, а то й нестерпно. Ще в перші роки війни письменника турбувало, про що стане писати наша література про цей період, бо “…Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки, …що вистачило б на десять поколін…”

Митець з болем згадує про занедбані пам’ятники старовини, розбазарювання Києво-Печерської лаври, занепад музеїв, знищення всього українського: “Країна виховання безбатченків! Безбатченків без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру,

як не у нас?” Але письменник вірить у свій народ. Його тероїзм і безсмертя – ще одна наскрізна тема “Щоденника”. О. Довженко згадує про героїчні, звитяжні вчинки від дітей до старих дідів. Схвильований письменник і долею народного вчителя, який залежить від волі влади. Тому й не може він забезпечити державі гарну молодь. Щось у країні не так, якщо немає вчителя взірця, бо “…прокурорів у нас вистачить на всіх, – не вистачить вчителів, бо загинуть в армії”.)

Образ автора у “Щоденнику”. Автор є невіддільним від народу. Він страждає разом з ним. Тому дуже мало знаходимо рядків в його “Щоденнику” про особисте, навіть інтимне. Лише кілька рядків про дружину і вірного друга – Юлію Солнцеву, про свою хворобу та матеріальні нестатки. Перед нами людина з державним мисленням, справжній філософ. О. Довженко постійно змушений жити в Москві, хоча страшно сумує за Києвом, рідною землею. О. Довженко з болем стверджує:

“Нема добра на Україні, Мало ми шанувалися. Все думали вимітати залізною мітлою та “калєним” залізом. Та все доказували щось там одне одному”.

Художні особливості “Щоденника”. Вони включають у себе всі ознаки цього різновиду мемуарної літератури. Це фрагментарність, повтори, звертання, емойні вислови. Стиль твору суворо-реалістичний, часом романтично-піднесений чи іронічно-саркастичний. Щоб зрозуміти О. Довженка, можна не читати його біографію, – варто прочитати “Щоденник”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Щоденник” Довженка – зірець власних дум та переживань письменника