Мої роздуми над віршем «Сад»

Схожі твори:

1. Мої роздуми, над віршем В. Сосюри “Сад” У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов написано багато глибоко душевних, емоційних віршів. І коли читаєш їх, переконуєшся в тому, що кожен митець у це поняття вкладає свій зміст. Це природно, бо поети-лірики – люди […]...
2. Мої роздуми над віршем Сосюри “Сад” У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов – основа життя; любов і краса – рушійні сили Всесвіту. Про любов написано багато глибоко душевних, емоційних віршів. І коли читаєш їх, переконуєшся в тому, що кожен митець у це поняття вкладає свій зміст. Це природно, бо поети-лірики – люди […]...
3. Мої роздуми над віршем Сосюри «Любіть Україну» Чому іноді доля талановитих людей таїть в собі присмак душевного болю, невимовної туги за життєвою гармонією? Мабуть, тому, що світ не завжди готовий прийняти обдарованість в силу своєї інертності, звичайності. Людей дивує і водночас лякає непересічна особистість, яка має власні погляди на, здавалось би, усталені закони співжиття. А Якщо ці закони нав’язуються штучно, потрібна люди-на-маріонетка, […]...
4. “Хрестоматійні, програмні твори” і проблеми сприйняття (роздуми над віршем В. Сосюри “Любіть Україну”) Вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну” – твір програмний, хрестоматій­ний, твір, який кожен має прочитати, кожен патріот має знати напам’ять. Най­перший з усього цього висновок – цей твір більше цитують, ніж читають. І біль­ше читають, ніж обдумують. А якщо й обдумують, то вже точно не відчувають. “Хрестоматійність” і “програмність” будь-якої поезії – перший крок до того, […]...
5. Філософські роздуми про роль рідної мови в житті кожної людини за віршем В. Голобородька “Наша мова” Наша українська мова схожа на вінок із квітів, що увібрали в себе усі кольори веселки. У ньому переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбуття, і лірична духовність, і патріотична незламність, і біль втрат, і зоряність злетів. Життя і серце нації відбилося у нашій мові, яка за красою своєю визнана однією з […]...
6. Роздуми над віршем Шарля Бодлера “Альйатрос” Поет… Що це? Стан душі чи фах, що дає заробіток, матеріальне благополуч­чя? Пересічний читач найімовірніше не утруднюватиме себе формулюваннями, хто такий поет. Він знає одне: результат поетичної творчості – це вірші, сонети, балади тощо. Вони написані тому, що поетові є іцо сказати людям, він не може не писати. Поет прагне розповісти за допомогою слова про […]...
7. Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого! К. Мотрин Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мріяли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли побачити цієї миті, скільки славних людей загинуло в боротьбі за неї! Століттями […]...
8. Мої роздуми над віршем Б. Пастернака “Гамлет” Великі вірші неможливо читати бездумно. Вони народжують складні асоціації, пробуджують і почуття, і думки. Для мене справжнім відкриттям став вірш “Гамлет”, який був написаний Б. Пастернаком у 1946 році і ввійшов в знаменитий роман “Доктор Живаго”. У романі він відкриває цикл віршів Юрія Живаго як програмний і багато чого розповідає про свого автора. Насамперед, хто […]...
9. Мої роздуми над віршем Андрія Малишка “Гомін, гомін по діброві” До славної сторінки в історії нашої країни – боротьби українського народу проти шляхетської Польщі за своє соціальне й національне визволення під керівництвом відважного гетьмана Богдана Хмельницького звертається поет Андрій Малишко у вірші “Гомін, гомін по діброві”. Тривогу і неспокій тих буремних часів передано у рядках: Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви… Пожовтіли […]...
10. Роздуми над поезією (За віршем «Ти знаєш, що ти – людина?») «Ти знаєш, що ти – людина?» З таким вимогливим запитанням звертається Василь Симоненко до кожного свого читача. Без зайвих слів і «красивостей», чітко, ясно, лаконічно. Задуматися має кожен. Хто я в цьому світі? Навіщо живу? З відповідями на ці питання рано чи пізно доводиться визначатися кожній людині. Будучи дуже молодим, Симоненко відчував, що життя надто […]...
11. Весна на журавлиних крилах (за віршем «Гей, рум’яні мої небокраї») Бувають такі хвилини в житті, коли піднімається в душі бажання поділитися з оточуючими найпотаємнішими думками, відкрити їм своє серце, розповісти про радощі та сум. Поезія В. Сосюри під-корює нас саме таким підходом до творчості. Павло Тичина писав про Сосюру: «Майже в кожному творі він, немов дитина, весь перед читачем, нічого не приховує: ані торжества, ні […]...
12. Поетичні роздуми Т. Шевченка про сутність людського життя (за віршем “Минають дні, минають ночі…”) Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього: І день іде, і ніч іде, І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не […]...
13. Моя вчителька (роздуми над віршем А. Малишка “Вчителька”) Рідна школа. Перша вчителька. Добру пам’ять про них зберігає людина все життя. Саме перша вчителька введе маленьку дитину в казковий світ знань, вона навчить не тільки навчить читати і писати, а й бути доброю, чуйною, чесною і розуміти, що це таке – бути справжньою людиною. Теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії О. С. […]...
14. Лепкий – народний співець (за віршем «Журавлі») Богдан Лепкий – тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрал в себе красу народної творчості, біль рідної землі. Вірш «Журавлі» навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити: Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Образ журавлів бентежить думку […]...
15. Співець народний (за віршем Б. Лепкого “Журавлі”) Богдан Лепкий – тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрала в себе красу народної творчості, біль рідної землі. Вірш “Журавлі” навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити: Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Образ журавлів бентежить думку […]...
16. Зерна любові до України (за віршем В. Симоненка “Грудочка землі”) Зерна любові до рідної землі проростають у серці людини змалку. У вірші В. Симоненка “Грудочка землі” розповідається про те, що природа України, милозвучна українська пісня органічно вплітаються в мереживо життєвого шляху кожного патріота. 1 трепетні ліси, й безтурботна стежка дитинства назавжди закарбовуються у пам’яті людей. Поет підкреслює думку про те, що той, хто поважає працю […]...
17. Життєствердна сила поетичного слова (за віршем В. Самійленна “Не вмре поезія”) І. Творчість В. Самійленка. (Володимир Самійленко – видатний український ми­тець, який працював у багатьох жанрах. Його творча спадщина включає ін­тимну і пейзажну лірику, гостру політичну сатиру, громадянську поезію. Ство­рив митець чудові драми, драматизовані гуморески – “Драма без горілки”, “Дядькова хвороба”. Дуже важливою як у творчості поета, так і в українській літературі взагалі стала драма “Чураївна”, […]...
18. Роздуми про дружбу та кохання в зарубіжній літературі XX століття Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу […]...
19. Жити й творити для Вітчизни (за віршем «Хто в рідному краї ) З думою та піснею про Вітчизну пройшов Володимир Сосюра свою життєву дорогу, її сухе груддя й вибоїни, круті спуски та натхненні підйоми. У вірші «Хто в рідному краї…» поет-патріот замислювався над долею людей праці, які, не шкодуючи сил, намагалися зробити Україну багатшою, щасливішою у поступі до майбуття. Перед нами -металурги й хлібороби, вчителі й військові. […]...
20. Спогади, туга, любов (за віршем “Видиш, брате мій…”) Твори Богдана Лепкого, які повернулися в Україну, читаються з великою цікавістю. Літературний спадок поета – це втілення української культури, історії з прадавніх часів до середини XX століття. Богдану Лепкому довелося мешкати в Кракові. Там поет спостерігав драматичні картини життя українців, які саме через це місто рушали у незнані світи на пошуки кращої долі. Ці спостереження […]...
21. Віра в щасливе майбутнє України (за віршем «Заповіт») «Заповіт» – один з найпоетичніших маніфестів гуманізму, Цей вірш – неповторне поетичне звернення Кобзаря до сучасників та наступних поколінь. Поет роздумує над долею рідної України, яка хвилює його найбільше. Він ніби забув про особистий мотив, яким розпочав вірш, смерть для нього не Страшна. Тарас Григорович Шевченко мріє про те, щоб Дніпро поніс у «синє море […]...
22. Роздуми над народною піснею “Ой, Морозе, Морозенку” В історії українського народу є нетлінні імена тих, хто ціною власного життя обороняв від ворогів нашу святу землю. Це імена тих, хто поклав на вівтар майбутнього України свої життя. У розбурханому морі історії часи козаччини, а саме роки турецько-татарських нападів на Україну, були одними з найкривавіших для нашого народу. Наші предки зазнали страшних страждань, тяжких […]...
23. Відображення святого почуття любові до рідного краю (за віршем «Видиш, брате мій…») Мешкаючи в Кракові, Богдан Лепкий з Василем Стефаником спостерігали трагічні картини життя бідного українського люду, який через Краків рушав у далекі світи шукати кращої долі. Ці спостереження знайшли своє відображення у їхній творчості: у Василя Стефаника в новелі «Камінний хрест», а в Богдана Лепкого – у поезії-шедеврі «Видиш. брате мій…» Повертаючись із театральної вистави, побачив […]...
24. Показ незнищенності духу за віршем В. Стуса “На колимськім морозі калина…” Василь Стус був сильною і мужньою людиною. Він ніколи не хилив голови перед життєвими обставинами, перед сильними світу цього, був справжнім патріотом, який понад усе любив свій народ, і боровся проти сваволі влади. Радянська влада не вибачала йому духовної незалежності. Поету випало перейти пекельні кола у Мордовських та Пермських концентраційних таборах, відомих своєю жорстокістю. Але […]...
25. Роздуми про миттєве і вічне в новелі В. Винниченка “Момент” Яким змістом повинна людина наповнити своє життя, для того, щоб воно було повноцінним, яскравим, радісним? Що таке мить у порівнянні з вічністю? Здається, питання між собою не пов’язані, але це тільки на перший погляд. Іноді трапляється так, що коротесенька мить стає вічністю і наповнює все життя людини новим дивовижним змістом. Таку мить пережив герой новели […]...
26. Про що співають дзвіночки? (За віршем П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”) П. Тичина – відомий український пост – дуже любив природу рідного краю й намагався передати свої почуття в рядках прекрасних поезій. Одним із наймилозвучніших віршів творчого доробку письменника є вірш “Хор лісових дзвіночків”. Сонце, вітер, дерева, житні колосочки ніби грають й співають у природі, зливаючись в одну прекрасну мелодію лісів і полів – музику рідної […]...
27. Храм природи (за віршем «Грім») Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками «Андрійко-говорійко», «Мак», «Літній ранок», «Ластівка біля вікна» та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю. У вірші «Грім» письменник відтворює фантастичні картини: Грім жив у хмарі, і з гори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, […]...
28. Моя улюблена пора року (за віршем В. Сосюри “Люблю весну”) Весна – моя улюблена пора року. З яким нетерпінням чекаю я завжди на неї, як скучаю взимку за теплом, яскравим сонечком, зеленню. Як радісно відчувати – весна все-таки переборола зиму! Після суворої зими, з холодними вітрами, хуртовинами, ожеледицею, приходить на землю чарівна весна, зігріваючи її теплим промінням. На ріках скресає крига, починається льодохід. По дорогах […]...
29. Вони не бачать душею Вкраїну (за віршем «Патріоти») Хто вони, патріоти? Які якості їм притаманні? Чим вони керуються у своєму житті? Що мають робити для зміцнення держави, в якій живуть? Патріот і громадянин поняття тотожні чи ні? Чи кожна людина патріот? У чому особливість сучасного патріотизму? Ціла низка запитань… І щоб відповісти на них, треба, мабуть, зрозуміти зміст понять патріотизм, громадянин, громадянська позиція. […]...
30. “Тільки би Шевченкова Мадонна в сніжне небуття не полягла” (за віршем Л. Кисельова “Катерина”) У Петрарки муза-натхненниця – Лаура, у Пушкіна – ціла галерея північних красунь, муза Катерина-Україна – у Шевченка… Тяжінням серця до України в часи відвертої русифікації в’ кінці 60-х років XX століття молодий київський поет Леонід Кисельов, який писав російською мовою, почав творити вірші українською, а своєю Мадонною вибрав, які Шевченко, Катерину: Доки буде жити Україна […]...
31. Справжній син України (за віршем «Сон») Усе подвижницьке життя Павла Грабовського, вся його пристрасна поезія були віддані Україні. Він працював, боровся і поневірявся. Поет любив Україну. Тому її образ часто зустрічається в йог поезіях. У вірші «Сон» ліричний герой згадує в тюрмі «зелений га пахуче поле» рідної землі. Але всю цю красу перекреслює реал ність: «…там знудилась мати, і знудьгувалася сестра». […]...
32. Мої роздуми над долею дитини сироти після прочитання вірша Т Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало” – і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким […]...
33. Громадянин. Який він? (за віршем С. Руданського “Наука”) Часто замислюємося ми над питанням: яким повинен бути справжній громадянин. На мою думку, це людина, яка добре володіє українською мовою, шанує традиції свого народу, бо це цінності, що передаються в спадок із покоління в покоління. Навіть якщо доводиться такій людині на деякий час виїхати, то вона плекає в своїй душі вогник любові до своєї Батьківщини, […]...
34. Твір на тему: “Моральні чесноти, які я ціную в людях” за віршем В. Самійленка “Патріоти” Ціла низка питань, серед яких: “Хто вони, справжні патріоти? Які якості вони повинні мати? Чим, перш за все ці люди керуються у своєму житті? Що люди мають робити для зміцнення і возвеличення своєї держави? Чи кожний громадянин є патріотом? Чи тотожні поняття “патріот” і “громадянин”? У чому покладаються особливості сучасного патріотизму?”, щоб відповісти на які, […]...
35. Громадянин. Який він? (За віршем «Наука») Часто замислюємося ми над питанням: яким повинен бути справжній громадянин? На мою думку, це людина, яка добре володіє українською мовою, шанує традиції свого народу. Бо це цінності, що передаються в спадок із покоління в покоління. Навіть якщо доводиться такій людині на деякий час виїхати, т вона плекає в своїй душі вогник любові до своєї Батьківщини, […]...
36. Мої роздуми про милосердя (твір-роздум) Пригадується одне з оповідань А. П. Чехова про лікарів. Це оповідання “Випадок із практики”. Дочка власниці фабрики хворіла. Викликали лікаря. Він оглянув і сказав, що все гаразд, просто треба відпочити. А поруч стояла мати. Стояла нерухомо і дивилася на лікаря заплаканими очима. Потім попросила, щоб лікар не від’їжджав, бо минулої ночі дочка налякала її своїм […]...
37. Піч як образ місця в суспільстві для псевдопатріота (за віршем В. Самійленка “На печі (Українська патріотична дума)” Художня література – багатогранна і всеохоплююча, бо торкається всіх аспек­тів людського життя. Поетичне слово багато важить, воно є найкоротшою стежи­ною до людських сердець. Особливо це стосується громадянської лірики і, зви­чайно, сатири. Поезія Володимира Самійленка “На печі” висміює псевдопатріотів, котрі, пе­ребуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля […]...
38. Твір-роздум про кохання (за віршем «О люба Інно…») Як людина, повна енергії, сили і завзяття, П. Тичина (романтик за своїми переконаннями), жив під безліччю вражень, переживань, уявлень. Часто натхнення приносило як радісні, так і сумні рядки, часто не зрозумілі пересічному читачеві. Поезія «О люба Інно…» – результат внутрішнього розладу, порожнечі після розриву з коханою. З біографії письменника ми знаємо, що в ранній юності […]...
39. Роздуми про життєве призначення людини Однаково – щось у цьому слові відштовхує й змушує насторожитися. Однаково – звучить меланхолійно і виснажено. Однаково – відчай, біль. Крик душі, що вирвався назовні і важким каменем зірвався в безодню, ледь подолавши межу між думкою та сказаним, самотній і непочутий. Крик, що зовсім і не крик, а скоріше приречений стогін помираючого. Приреченість, байдужість, безпорадність, […]...
40. Роздуми над призначенням людини на землі після прочитання “Ти знаєш, що ти – …Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Нішо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Не знаю, може, філософи і знайдуть у цих словах мудрий зміст, але мені важко погоджуватися з вироком, що я – “ніщо у […]...