Мій чотириногий друг

Вона примружує очі, ліниво потягується, а потім несподівано плигає прямо мені на зошит. Сидить і виразно дивиться на мене, неначе про щось хоче сказати. Я вже знаю, про що, тому кладу ручку і покірливо йду на кухню, щоб нагодувати мою маленьку чотириногу подругу. Не встигаю озирнутися – вона вже сидить біля своєї миски і дзвінко муркотить.
її звуть Орися, і це ім’я було придумане мною ще задовго до появи маленького кошеняти у нашій сім’ї. Я дуже хотіла кішечку, з багатьох варіантів вибрала вже для неї найкраще ім’я, а батьки ніяк не погоджувались її купити. Та одного разу в кущах я побачила, як ворушиться якась сіренька “рукавичка”. Придивилася – і побачила свою Орисю.
Зараз дивовижним чином ця замурзана “рукавичка” перетворилась на граціозну темно-сріблясту кішку з великими і мудрими...

зеленими очима, чорними вусами і ніжно-рожевими подушечками на лапках.
Дивно, але жодного разу вона нікого не дряпнула, хоча дуже любить гратися і плигати на ноги, коли входиш у кімнату. Навпаки, якщо хтось захворів, Орися лягає поруч або (якщо буде дозволено) на нього і починає “лікувати” своїми піснями,
А ще вона не дозволяє, щоб у квартирі з’явився “чужак”: буде полювати на муху або павука, доки не зловить чи не вижене. Незважаючи на таку собі нелюбов до “чужих”, Орися завжди рада гостям. Хто б не прийшов до нашого дому, вона всіх зустрічає своїм неповторним муркотінням, починає кружляти навколо ніг гостя, а потім довірливо лягає йому на коліна.
Ось така є у мене подруга – красуня, яку я дуже люблю і яка відповідає мені такою ж ніжною та вірною любов’ю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Мій чотириногий друг