Міфологія й міфи
Найважливішим елементом грецької культури з’явилися міфи, тобто сказання, переказу, легенди, що сходять до глибокої стародавності. Вони становлять найбагатшу скарбницю образів і сюжетів. У міфах відбилася потреба людини у творчості, у пізнанні навколишнього світу й самого себе Міфи створювалися на дуже ранній стадії розвитку грецького суспільства, у самих різних частинах європейської континентальної Греції, в Аттиці, Беотии, Фессалії, Македонії й інших областей, на островах Егейського моря, на Криті, на узбережжі Малої Азії. У цих регіонах
Якщо людина не могла пояснити природне явище, тим більше його перебороти,
От чому ситуації й герої міфів увійшли в наше повсякденне мовлення, втілившись у вираження й словосполучення, що стали крилатими Ми вживаємо вираження “сизифов праця”, маючи на увазі тяжкого, позбавленого змісту роботу. Походження цього поняття таке. Відповідно до міфу Сізіф, цар і засновник Коринфа, а за іншою версією батько Одиссея, славився завидною хитромудрістю й за свої шахрайства терпів покарання в пеклі. Він повинен був вкочувати на гору важкий камінь, що, досягши вершини, зривався долілиць, після чого все повторювалося спочатку.
Ми говоримо про титанічні зусилля, про гігантські розміри Титани й гіганти – величезні велетні, які боролися із самими богами. Міфи тісно пов’язані з народними культурами й віруваннями. Вони нерідко вбирали в себе народний здоровий глузд. Так, у древніх еллінів був звичай жертвоприносини богам; при цьому пропадало чимало їстівного м’яса.
Тоді титан Прометей знайшов спосіб допомогти людям Заколовши жертовного бика, він обробив його так, що утворилися дві нерівні купи: в одній перебували кості й тельбух, в іншій – шматки свіжого м’яса. Обидві купи Прометей накрив шкірами й запропонував верховному богові Зевсу вибрати одну з них. Зевс поласився на купу більшого розміру. Цей випадок, відтворений у міфі, закріпив правило: після ритуалу жертвоприносини греки стали залишати богам неїстівні частини, а собі те, що могло піти в їжу.
Грецька міфологія була “населена” різноманітними істотами: демонами, сатирами, неприборканими й жвавими; напівлюдьми й химерами, вогнедишними істотами й ін. Головними ж персонажами міфології були боги й герої В основі грецької релігії лежав антопоморфизм, принцип уподібнення людині. Боги мали людський вигляд, були гарні, а головне – безсмертні.
Їм властиві самі різні людські якості, правда, що проявляються з особою силою, інтенсивністю: великодушність, щедрість, ревнощі, підступництво. Боги й герої не тільки нагадували звичайних людей, але й спілкувалися з ними, простими смертними, могли вступати в любовні відносини. Деякі древні грецькі аристократи числили у своїх предках богів, пишалися своїм божественним походженням. Грецькі боги з погляду значимості ділилися на кілька катеГорей Дванадцять головних, верховних богів жили на засніженої, висотою близько 3000 метрів, Горе Олімп у піднесеній частині Греції. На вершині Олімпу перебували палац Зевса й житла інших богів, яких називали олімпійцями.
Сама назва “Олімп” близько поняттю “небо”. Греки вважали, що існувало три покоління богів, причому, по переказі, молодші скинули владу старших. У міфології, таким чином, відбилося суперництво між окремими родами й племенами за верховенство.
Головним верховним богом, батьком всіх богів і людей був Зевс. Його вважали сином Крона, бога часу, а тому називали Кронидом. Зевс роз’їжджав по небу в золотій колісниці, зображувався сидячої на троні з орлом і скіпетром у руках і пучком блискавок як головними атрибутами влади. З висот Олімпу він розсипав людям свої дарунки й затверджував на землі порядок, установлював закони.
Дружина Зевса Гера була верховною грецькою богинею, царицею богів, що захищала шлюбу, подружній любові й родам. Вона зображувалася величною жінкою рідкої краси Брат Зевса Посейдон був богом моря, всіх джерел і вод, а також земних надр і їхніх багатств. На дні моря перебував його палац. Богом смерті був інший брат Зевса – Аид, що панував глибоко під землею. Царство Аїда, куди не проникали промені сонця, виглядало сутінно-страшне й холодним, а загробне життя – сущим нещастям.
Син Зевса Аполлон – бог гармонії й духовної діяльності, бог мистецтв. Він одержав від Гермеса винайдену їм ліру й зробився заступником муз, звідси його прізвисько: Аполлон Мусагет, т. е. проводир муз. Музами називалися богині, супутниці Аполлона, покровительствовавшие різним видам мистецтв. Клио – муза історії; Евтерпа – муза ліричної поезії; Мельпомена – муза трагедії; Талія – муза комедії; Каллиопа – муза пісень; Полигимния – муза пантоміми; Урания – муза астрономії; ерато – муза любовної, еротичної поезії Сестрою златокудрого Аполлона була Артеміда, богиня полювання, родючості, покровителька тварин, а також усього, що живе на землі, росте в лісі й у поле. На скульптурах вона зображувалася з луком і сагайдаком за плечима, що полює в лісах і полях.
Богиня Афіна, одна із самих шанованих у Греції, породжена самим Зевсом, з’явилася в нього з голови. Була богинею мудрості, у її честь назване головне місто Греції й спорудять головний храм – Парфенон. Афіна захищала містам-державам Греції, обдаровувала їхніми мудрими радами, рятувала в мінуту небезпеки.
Син Зевса Гермес – бог, покровительствующий подорожанам, ремеслам, торгівлі. Бог війни Арес, син Зевса й Гери, виступав звичайно в обличчя тяжеловооруженного воїна – гоплита. Це самий нелюбимий з нащадків Зевса, якого не терпіли через його войовничий дух і кровожерливість.
Сином Зевса й Гери був і бог вогню, а також ковальського мистецтва Його зображували у фартуху, збройним ковальським молотом, серед іскор і диму. Гефест – єдиний олімпієць, що займається продуктивною працею, що вважався митецьким майстром кування. Дружина Ареса, прекраснейшая Афродіта – богиня любові, зовні персоніфікувала еллінський ідеал жіночої краси. Вона будила в серцях і богів і смертних любов і завдяки цьому мала всеперемагаючу владу, панувала над миром Однієї з найбільших богинь уважалася сестра Зевса Деметра, що дає родючість землі: без її могутньої сили нічого не народилося.
Любимейшим богом був також син Зевса Дионис, покропи тель рослинності, вина й виноробства. Свята на честь бога Диониса зіграли більшу роль у процесі становлення грецького театру. Крім головних олімпійських богів існували й численні боги як би “другого сорту”.
Серед них Ерот, син Ареса й Афродіти, пустотливий підліток, крилатий стрілець із лука, бог любові; Гипнос – бог сну; Танатос – бог смерті; Гименей – бог шлюбу; Асклепій, син Апполона й Корониди, – бог лікування; ерида – богиня розбратів; Ника – богиня ночі й ін. Поряд з богами в міфах були “задіяні” герої, або титани. Героями вважалися особистості напівбожественні, що стояли десь між богами й людьми.
Героями вважалися також люди реальні, історичні фігури, засновники міст (Мильтиад), державні чоловіки (Солоний), засновники філософських шкіл, найбільші поети, чиї діяння відігравали більшу роль у житті греків. Їхні гробниці нерідко перебували в центрі міст, як нагадування про колишні подвиги Були героями й фігури легендарною, створеною народною фантазією. Одним із самих знаменитих і шляхетних героїв-мучеників у міфології був Прометей, що зробив неоціненні послуги людському роду. Серед любимейших народних героїв був і Геракл, наділений величезною силою. Буквально його ім’я означає: “здійснюючі подвиги через гоніння Гери”.
Коли Гера замислила вмертвити дитини Геракла, нацькувавши на нього двох змій, Геракл задушив їх. Перевершуючи всіх силоміць, не знаючи суперників у військових вправах, Геракл зробив 12 подвигів. Серед них убивство дивовижного немейского лева; знищення Лернейской гідри – чудовиська з тілом змії й дев’ятьома головами дракона; винищування стимфалийских птахів, що спустошували місцевість, що переслідували тварин і людей, розриваючи їхніми мідними дзьобами, і багато хто інші.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)