Індіанські міфи та легенди у “Пісні про Гайавату” Генрі Лонгфелло

Ця поема принесла авторові, Генрі Лонгфелло, світову славу. Він написав ії після поїздки до Європи, де ознайомився із фінським епосом “Калевала”. Центральний образ поеми – вождь племені оджибуеїв, благородний і мудрий Гайавата. Нащадок Місяця і син Західного вітру, Гайавата мав здатність спілкуватися не тільки з людьми, але й із силами природи. Він став достойним вождем племені тому, що завжди дотримувався заповіту Владики Життя, Гітчі-Маніто, якого обоготворяли індіанці. Гітчі-Маніто закликав покінчити з кровопролиттям, забути звичай кривавої помсти, мирно працювати і жити:

Дав я землю вам для ловів,

Дав вам води для рибальства,

Дав ведмедя і бізона,

Дав вам оленя і сарну,

Дав бобра вам і казарку,

Напустив я риби в ріки,

На болота – диких птахів,

Що ж примушує вас нищить,

Убивати один другого?

…Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля – в ворожнечі!

Гітчі-Маніто закликав запалити люльку згоди. Усі індіанські племена: команчів, гуронів, делаверів, оджибуеїв, до яких належав і Гайавата. У поемі ми бачимо, як всі, хто прийшов із нанесеними на тіло фарбами

Бою (такий був звичай у індіанців, коли вони виходили на стежку війни), після заклику Гітчі-Маніти запалити люльку згоди і жити як брати, змивають бойову фарбу – фарбу крові, закопують сокиру війни і запалюють люльку згоди.

Цікавими та пізнавальними у поемі є також змалювання картин первозданної природи Америки, світу звірів, риб і птахів.






Шанобливе ставлення до природи в повісті гуси лебеді летять.
Індіанські міфи та легенди у “Пісні про Гайавату” Генрі Лонгфелло