Міф про Троянську війну

Зевс і бог моря Посейдон заспорили про любов Фетиди. Богиня правосуддя Феміда, втрутившись у суперечку, пророчила, що у Фетиди народиться син, що перевершить силою власного батька. Щоб позбавити себе від можливої небезпеки, боги вирішили видати Фетиду заміж за простого смертного Пелея. На весілля Фетиди й Пелея, що відбувалося в печері кентавра Хирона, зібралися всі олімпійські боги й щедро обдарили молодих подарунками. При цьому на бенкет не була запрошена богиня розбрату ерида. Уражена подібною зневагою, вона вирішила покарати богів досить

витонченим способом.

Вона кинула на пиршественний стіл золоте яблуко з написом: “Прекраснейшей”. З тих пор воно стало називатися “яблуко розбрату”. Про те, кому воно повинне належати, стали сперечатися три богині: Гера, Афіна й Афродіта, аж ніяк не позбавлені жіночого марнославства. Навіть Зевс відмовився висловитися на цей рахунок Він направив Гермеса в околиці Трої, де серед пастухів перебував красень Парис, син троянського царя Приама. Відповідно до прорікання Парису, синові Приама й Гекуби, було уготовано стати винуватцем загибелі Трої.

Щоб уникнути цієї долі, Приам повелів віднести Париса в лісову хащу

й залишити там. Але син Приама не загинув, його вигодувала ведмедиця. Коли Гермес звернувся до Парису вирішити долю яблука, той був збентежений.

Кожна з богинь переконувала юнака присудити його їй При цьому вони обіцяли йому завидні дарунки: Гера обіцяла владу над всією Азією; Афіна – військову славу й перемоги; Афродіта – у дружин красивейшую зі смертних жінок. Недовго коливаючись, Парис віддав яблуко Афродіті. З тих пор він став улюбленцем Афродіти, а Гера й Афіна, як ми побачимо, зненавиділи Трою й троянцев. Цією прекрасною жінкою була Олена, дружина спартанського царя Менелая. Незабаром до нього в гості прибув Парис.

Менелай радо прийняв його, улаштував у його честь бенкет. Побачивши Олену, Парис закохався в неї. Але й та була уражена прекрасним прибульцем, одягненим у розкішні східні одяги. Виїхавши на Крит, Менелай просив її подбати огосте. Але Парис відплатив йому чорною невдячністю.

Скориставшись відсутністю чоловіка, вона відвіз Олену й одночасно захопив його скарби. Менелай розцінив це не тільки як особиста образа, але й удар по всій Греції. Адже Олена була її національним надбанням.

Він збирає вождів грецьких племен і відправляється в похід проти Илиона (древня назва Трої, звідки відбувається й назву поеми). Головнокомандуючим військом призначається брат Менелая Агамемнон, цар Аргоса, що належить до роду Атридов, над яким, як ми побачимо пізніше, тяжіє проклятье. У рядах ахейских (грецьких) воїнів перебуває Одиссей, цар острова Итака, мужній воїн Диомед, хоробрий Аякс, власник чарівних стріл Филоктет. Самим відважним був уже згадуваний юний Ахіллес, цар плем’я мирмидонцев. При народженні йому була визначена довге й щасливе життя, якщо він не буде брати участь у війні, і коротка, блискуча, якщо стане боротися.

Сподіваючись перехитрити долю, Фетида викуповувала Ахіллеса у водах підземної ріки Стикс, зробивши його тіло невразливим Незахищеної була лише його пятка, за якої вона тримала дитину; звідси й вираження “ахиллесова п’ята”. Мати намагалася вкрити Ахіллеса, не дати йому можливість взяти участь у поході. Вона сховала його, одягши в жіночий одяг, але Ахіллес видав себе. Він увійшов до складу грецького війська, що нараховувало відповідно до переказу більше 100 тисяч чоловік і більше тисячі кораблів. Військо відплило з гавані Авдида й висадилося поблизу Трої.

Вимога видачі Олени в обмін на зняття облоги було відхилено Війна затяглася. Самі головні події відбулися в останній, десятий рік






Твір на тему мудрість.
Міф про Троянську війну