Мій улюблений міф

Людину завжди поважають за силу і мужність. Людину шанують за розум і здібності. Людиною милуються за її красу. Але більш за все Людину цінують за Доброту, за бажання служити іншим, за змогу всю себе принести у жертву людству.

Саме всі ці чесноти втілилися в Прометеєві. Завдяки цьому титанові люди навчилися ремісництва і приборкали тварин, познайомилися з довкіллям і стали лікувати хворих, збудували кораблі й почали мандрувати, пізнавати море й землю, орієнтуючись по зірках.

Але найголовніше, що приніс Прометей людині, – це вогонь. Вогонь у прямому й переносному значенні. Полум’я вогнища, світло у домівці, жар ковальського горна – це дуже багато, але справа ж не тільки у гарячій “їжі та комфорті, у виробах ремісництва і мистецтва. Прометей запалив вогник душі людини, дав їй силу не підкорюватись богам, не бути рабами страху, неосвіченості, забобону. Караючи Зевса за жадібність, він зменшив долю жертовного м’яса для богів. Він дав людині змогу повірити у власні сили.

Саме за те жорстоко покарав Зевс Прометея. Кілька століть прикутий до скелі, мордований ненажерливим Зевсовим орлом, шо клював його печінку, Прометей, незважаючи на поради й загрози посланців Зевса, не підкоряється богу. Він не просить помилування, не купує собі життя і спокій відкриттям важливої для Зевса таємниці, а гордо несе своє страждання, бо його серце зігрівають думки, що все це зроблено ним для людини, це стане людині на користь.

Прометей нагадує нам інший безсмертний образ – Ісуса Христа, який страждав за все людство, ніс у собі таку ж щиру жертовність і велику любов, був готовий віддати життя заради життя.






Особливості мина мазайло.
Мій улюблений міф