Міць Гектора й сила Ахілла
Історія народу, як правило, починається з фантастичних переказів міфів і гарних легенд. У цих утворах завжди заховане зерно історії, облямоване й прикрашене фантазією
Уже в першому тисячоріччі до нашої ери стародавні греки слухали римовані історії про троянську війну й пригоди хитромудрого Одиссея. Учені довгий час уважали, що події, які описані в епічних поемах “Илиада” і “Одиссея”, більше міфологічні, чим історичні. Авторство цих поем приписувалося давньогрецькому мандрівному співакові Гомеру. А в сімдесятих роках XІX століття
Якщо вірити Гомеру, війна між ахейцами й троянцами відбулася в результаті викрадення троянським царевичем Парисом дружини спартанського царя Менелая – відомої красуні Олени. Ця подія відбулася не без допомоги верховного бога Зевса, що шукав привід для втягування народів у нищівні війни. У своїй поемі Гомер не тільки розповідає про подальші події, але й описує безприкладну мужність і відвагу героїв Еллади
Описуючи бойові бої, автор неодноразово підкреслює безстрашність
Героєві був даний знак понад – він бачив подряпану до крові змієві, що вкусила орла. Але Гектор, не щадячи себе, разом з воїнами громив вежі, розбивав бійниці, видирав із землі потужні колоди, що підпирають кріпосний вал. І саме Гектор прорвався першим крізь ахейский вал, завоювавши найвищу славу
Підкреслюючи міць Гектора, Гомер звертає увагу на те, що він був схожий на самого бога війни й завжди перебував спереду. Тіло героя прикривав щит, обтягнутий грубою шкірою й оббитий міддю. На голові Гектора поблискував шолом з довгою чорною гривою, що розвівається на вітрі. Йому, звичайно, відоме почуття страху, але Гектор навчився з ним боротися, тому що війна – це зобов’язання перед родителями, сином і всіма співвітчизниками. Дружина героя Андромаха благає його не ризикувати життям, залишитися в міцності, але він відмовляється. Гектор не може залишити своїх воїнів, свій народ у таку мінуту. Гомер майстерно малює теплі відносини між героєм Трої й Андромахой. Дружина тривожиться й просить чоловіка бути обережним, на що Гектор ніжно радить їй берегти серце від тяжких хвилювань
Один з еффектнейших епізодів “Илиади” – бій між Ахіллом і Гектором. Вихопивши з піхов важкий меч, Гектор кинувся на Ахілла, як потужний гірський орел крізь хмари кидається на ягня або зайця. Ахілл чекав його, могутній і страшний у своїй військовій досконалості: величезний щит закривала його груди, а на шоломі сіяла пишна золота грива, що викував бог Гефест. Під час двобою Гектор був смертельно поранений. Почуваючи наближення смерті, герой тривожиться про батьків, маленького сина й молоду дружині
Обом учасникам двобою властив люте бажання перемогти й прославитися, а також – військова доблесть. До того ж Гомер показує, який шляхетний характер в Ахілла. Він щирий, чесний і вірний товариш. Це людина палким, підданим сильним страстям. Йому не далекий жаль. Саме непереможний Ахілл втілює в собі образ воїна тих часів, образи Гектора й Ахілла персоніфікують морально-етичні ідеали народу
Поеми Гомера, сліпого бездомного мандрівника, стали гімном відваги й мужності, розуму й чесної праці
Героїчний епос Гомера вбрав у себе самі древні міфи й легенди, а також відбив життя Греції напередодні появи класового суспільства
Зараз уважається встановленим, що приблизно в XІІ столітті до нашої ери племена ахейцев відправилися під Трою в пошуках нових земель і багатств. Ахейци скорили Трою й повернулися на батьківщину. Пам’ять про великий останній подвиг ахейского плем’я жила в народі, і поступово стали складатися пісні про героїв Троянської війни
Коли ж першість у Греції одержала Аттика й Афіни, афиняне теж зв’язали із цією війною подвиги синів Тезея. У такий спосіб виявилося, що всі грецькі племена мали в гомеровском епосі добуток, що оспівував їх загальне велике минуле, для всіх однаково дороге й вічне
Цікаво також відзначити, що гомеровский епос відбив у собі ще більш древню культуру, а саме культуру острова Криту. У Гомера можна знайти багато елементів побуту, життя суспільства, що нагадують про цю древню культуру. У критських написах згадуються імена героїв, відомих з епосу Гомера, а також імена богів, що завжди вважалися чисто грецькими
Поеми Гомера носять величний, монументальний характер, властивому героїчному епосу. Однак в “Одиссее” багато рис побутових, казкових, фантастичних. Це й зрозуміло, адже “Илиада” присвячена війні, а “Одиссея” – превратностям людського життя
Сюжет “Илиади” пов’язаний з міфом про викрадення троянським царевичем Парисом Олени, дружини грецького царя Менелая, владетеля Спарти. Починається “Илиада” з того моменту, коли в грецькому таборі на десятому році облоги почалася чума. Її наслав бог Аполлон, заступник троянцев, на прохання свого жерця, у якого грецький вождь Агамемнон відняв дочку. Довге мовлення жерця образне і ярка. Він просить про помсту
Так вопиял він; і почув Аполлон сребролукий!
Швидко з Олімпу вершин кинувся, що пишет гнівом,
Лук за плечима несучи й сагайдак зі стрілами, отовсюду закритий;
Голосно крилаті стріли, биясь за плечима, звучали
У ході гнівного бога: він прямував, ночі подібний
Щоб припинити чуму, Агамемнон змушений повернути дочка батькові, але замість відбирає бранку в Ахілла. Розгніваний Ахілл, одержимий почуттям гіркої образи, іде у свій стан. Ахілл відмовляється брати участь в облозі Трої
Починаються запеклі бої, у яких греки терплять від троянцев поразка. Тоді вони посилають до Ахілла послів (ІX пісня), але безрезультатно; він відмовляється взяти участь у боях. Нарешті, в XVІ пісні Патрокл, друг Ахілла, вступає в бій, тому що не може більше бачити, як гинуть товариші. У цьому бої Патрокл гине від руки троянського героя Гектора, сина пануючи Приама.
Тільки тоді Ахілл, мстячи за друга, вступає в бій. Він убиває Гектора, жорстоко знущаючись із його трупа. Однак старий Приам, батько Гектора, з’явившись уночі в намет до Ахілла, благає його повернути тіло сина. Ахілл, торкнутий горем старого й згадуючи свого власного батька, якого він ніколи не побачить, повертає тіло Гектора й навіть установлює перемир’я, щоб дати троянцам час оплакати загиблих. Закінчується “Илиада” похованням героїв двох ворогуючих таборів – Патрокла й Гектора.
Герої поем мужні й величні. Вони не знають страху перед ворогом. І греки й троянци зображені з більшою повагою й любов’ю. Не випадково тому зразком героїзму є грек Ахілл і трря-нец Гектор. Ахілл – гроза для троянцев, суворий, непохитний воїн. Він любить батьківщину. Але в його душі живе й жалість до троянцу – старого Приаму, що потеряли рідного сина. Він відчуває гіркоту своєї власної долі (йому призначене загинути в кольорі років). Він мстить за образу, пам’ятає зло, іноді плаче, як дитина. Але основна лінія його характеру – це не знаючої межі героїзм і відданість спільній справі. Чудовим прикладом великодушності Ахілла й взагалі гуманізму древнього епосу є сцена XXІV пісні “Илиади”, коли Ахілл віддає цареві Приаму тіло Гектора.
…говорить Ахіллес швидконогий:
“Старець, не гневай мене! Розумію й сам я, що повинне
Сина тобі повернути: від Зевса мені звістка приносила
Матерь моя среброногая, німфа морська Фетида.
Почуваю, що й тебе (від мене, ти, Приам, не приховаєш)
Сильна бога рука провела до кораблів мирмидонским…
Разом із Приамом Ахілл ремствує на важку долю людини, разом з ним оплакує загиблих; він дозволяє Приаму дванадцять днів справляти тризну по Гектору й з багатими дарунками відпускає його Втрою.
Гектор – троянський вождь, головний захисник міста. Він залишає батька, матір, дружину й дитину, ідучи в останній бій. Ніжністю й безмежною любов’ю овіяна сцена прощання Гектора з Андромахой і сином. Хлопчик плаче, злякавшись шолома батька. Гектор знімає з голови сяючий шолом, і дитина сміється, тягнеться до нього. Замислена й сумна мати. Вона передчуває загибель Гектора й скорботну долю сироти-сина. Зі стіни міста дивиться Андромаха на останній двобій. Гектор, позбавлений допомоги богів, до останнього подиху бореться з Ахіллом. Життя його віддане за батьківщину
В “Одиссее” зображуються події після руйнування Трої. Всі герої повернулися додому, крім Одиссея, пануючи острова Итаки. Він мандрує десять років через ненависть до нього бога моря Посейдона.
Муза, скажи мені про того великодосвідченого чоловіка,
який Мандруючи довго від дня, як святий
Илион їм зруйнований,
Багатьох людей міста відвідав і звичаї бачив,
Багато й серцем уболівав на морях, про спасеньи піклуючись
Життя своєї й поверненні у вітчизну сопутников…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)