Гомер – співець греків і троянців

Чую змовклі звуки божественного еллінського мовлення;

…Старця великого тінь чую збентеженою душею.

А. Пушкін

Хто він цей “великий старець”? Коли жив? Де народився? Чим прославився?

На жодне з цих питань ми не можемо дати точну відповідь, окрім, мабуть, останнього. Мова йде про творця давньогрецького епосу “Іліади” та “Одіссеї” – Гомера.

Час його народження ми знаємо лише приблизно – VIII-VI століття до нашої ери. А за право називатися його батьківщиною змагаються сім грецьких міст. Його батьками називали

бога річки Мелета і німфу Крефеїду.

За переказами, Гомер був сліпими. Можливо, в цій сліпоті криється секрет майстерності Гомера? Греки були впевнені, що мистецтва аеда (співця, поета) навчитися не можна: цей дар може дати тільки Муза. І до неї звертається Гомер у першому рядку “Іліади”:

Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея…

Відібравши в аеда зір, боги дали йому в дар уміння бачити те, що приховано від очей простих людей. Погляд Гомера охоплює весь світ. Усе в цьому світі під­владне богам і Долі.

Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,

Кинув на шальки два жереби довго печальної

смерті —

Гектора, коней баских упокірника, й другий – Ахілла,

І посередині взяв.

“Іліада” оповідає про подвиги ахейців (греків) під стінами Трої. Криваві, жахливі битви здійснювалися там.

Ранених то ледь живих, то й не ранених Смерть забирала.

То волочила за ноги убитого труп з бойовища, –

Шати на плечах її червоніли від крові людської.

Але не масу людей, що беруть участь у битвах, описує поет. Перед нами про­ходять картини героїчних поєдинків окремих людей. І не важливо, хто вони: греки або троянці. Вони – герої! Несамовиті, сміливі, безрозсудні, вони праг­нуть до слави, бо слава для греків – найвища цінність. У запалі бою стають во­ни схожими на титанів у своїй силі.

І немає у Гомера ненависті до троянців. Він співчуває їм, тому що немає в них іншого вибору, як боротися за своє місто, за своїх дружин, матерів, дітей. Автор уже з самого початку знає, хто переможе.

Буде колись день і загине велика Троя.

Може, тому так пронизливо звучить благання Андромахи, яка проводжає Гектора на бій:

Гекторе, все заміняєш ти – батька і матір для мене,

Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.

Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,

Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.

Поет знає, що востаннє бачить герой свою дружину й сина.

Та й сам Гектор передбачає падіння Трої і свою смерть. І найстрашніше – ба­чить він у майбутньому, як стане рабинею його дружина. Який біль звучить в йо­го словах:

День настане важкий – і священна Троя загине,

З нею загине Пріам і народ списника Пріама!

Але не про загибель стількох троянців тепер журюся…

Лише про тебе я сумую!

Але залишитися – значить злякатись. А для героя (не важливо, троянець він чи грек) це неможливо.

Поеми “Іліада” та “Одіссея” є вічними в історії людства та його культури. Са­ме на сюжетах цих творів створено безліч шедеврів образотворчого мистецтва, музики та літератури. До цих творів зверталися й звертаються найкращі митці всіх часів і народів. Іноді кажуть, що вся європейська культура почалася саме з творів Гомера та античних міфів.

… Під звуки кіфари урочисто й велично звучали рядки, написані гекза­метром. Неначе шум рухливої хвилі, заворожували вони слухачів, що захоп­лено слухали голос Гомера, який розповідав про битву під стінами Трої, про ве­ликі подвиги героїв.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Гомер – співець греків і троянців