Гомер – співець греків і троянців
Чую змовклі звуки божественного еллінського мовлення;
…Старця великого тінь чую збентеженою душею.
А. Пушкін
Хто він цей “великий старець”? Коли жив? Де народився? Чим прославився?
На жодне з цих питань ми не можемо дати точну відповідь, окрім, мабуть, останнього. Мова йде про творця давньогрецького епосу “Іліади” та “Одіссеї” – Гомера.
Час його народження ми знаємо лише приблизно – VIII-VI століття до нашої ери. А за право називатися його батьківщиною змагаються сім грецьких міст. Його батьками називали
За переказами, Гомер був сліпими. Можливо, в цій сліпоті криється секрет майстерності Гомера? Греки були впевнені, що мистецтва аеда (співця, поета) навчитися не можна: цей дар може дати тільки Муза. І до неї звертається Гомер у першому рядку “Іліади”:
Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея…
Відібравши в аеда зір, боги дали йому в дар уміння бачити те, що приховано від очей простих людей. Погляд Гомера охоплює весь світ. Усе в цьому світі підвладне богам і Долі.
Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,
Кинув на шальки два жереби довго печальної
Гектора, коней баских упокірника, й другий – Ахілла,
І посередині взяв.
“Іліада” оповідає про подвиги ахейців (греків) під стінами Трої. Криваві, жахливі битви здійснювалися там.
Ранених то ледь живих, то й не ранених Смерть забирала.
То волочила за ноги убитого труп з бойовища, –
Шати на плечах її червоніли від крові людської.
Але не масу людей, що беруть участь у битвах, описує поет. Перед нами проходять картини героїчних поєдинків окремих людей. І не важливо, хто вони: греки або троянці. Вони – герої! Несамовиті, сміливі, безрозсудні, вони прагнуть до слави, бо слава для греків – найвища цінність. У запалі бою стають вони схожими на титанів у своїй силі.
І немає у Гомера ненависті до троянців. Він співчуває їм, тому що немає в них іншого вибору, як боротися за своє місто, за своїх дружин, матерів, дітей. Автор уже з самого початку знає, хто переможе.
Буде колись день і загине велика Троя.
Може, тому так пронизливо звучить благання Андромахи, яка проводжає Гектора на бій:
Гекторе, все заміняєш ти – батька і матір для мене,
Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.
Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,
Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.
Поет знає, що востаннє бачить герой свою дружину й сина.
Та й сам Гектор передбачає падіння Трої і свою смерть. І найстрашніше – бачить він у майбутньому, як стане рабинею його дружина. Який біль звучить в його словах:
День настане важкий – і священна Троя загине,
З нею загине Пріам і народ списника Пріама!
Але не про загибель стількох троянців тепер журюся…
Лише про тебе я сумую!
Але залишитися – значить злякатись. А для героя (не важливо, троянець він чи грек) це неможливо.
Поеми “Іліада” та “Одіссея” є вічними в історії людства та його культури. Саме на сюжетах цих творів створено безліч шедеврів образотворчого мистецтва, музики та літератури. До цих творів зверталися й звертаються найкращі митці всіх часів і народів. Іноді кажуть, що вся європейська культура почалася саме з творів Гомера та античних міфів.
… Під звуки кіфари урочисто й велично звучали рядки, написані гекзаметром. Неначе шум рухливої хвилі, заворожували вони слухачів, що захоплено слухали голос Гомера, який розповідав про битву під стінами Трої, про великі подвиги героїв.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)