ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
Наприкінці XІX століття стали відчутними тривожні симптоми світового розвитку. У суспільстві, де, на перший погляд, панував правопорядок, мораль, релігія, з’явилися раптом деструктивні елементи, які не осягалися розумом: жорстока ринкова боротьба у промисловості, винищувальні імперіалістичні війни, соціальні революції тощо. Розрух у настроях, невпевненість у майбутньому, передчуття неминучих історичних і соціальних катаклізмів, що продовжувало песимістичні настрої, неприйняття нової жорстокої моралі, де людина втрачала свою значущість,
Наприкінці XІX століття серед митців, зокрема літераторів, з’явилась нова, надзвичайна цікава течія – модернізм, що, утвердившись спочатку як мода, набуває свого розвитку і охоплює період в історії європейської культури майже до середини XX століття.
Модернізм – це усвідомлено суб’єктивне мистецтво, адже головним естетичним об’єктом у ньому стає сам автор. Характерними рисами цього епохального явища є особлива увага до внутрішнього світу особистості, надання переваги творчій інтуїції, метафорична побудова образу за принципом асоціативності, вільна форма вираження настрою, переживань автора. У складі модернізму як синтетичного1 творчого методу дослідники вирізняють чотири окремі методи, що діяли спочатку самостійно – символізм (імпресіонізм як його різновид), експресіонізм, футуризм і сюрреалізм2. Вони сформувалися внаслідок поступового заглиблення у внутрішній світ людини і відкриття нових об’єктів зображення в цьому світі.
Символізм відкрив суперечності, що існують між внутрішньою (духовною) сутністю людини і її зовнішньою сутністю, що орієнтована, головним чином, на вимоги соціальної реальності.
Імпресіонізм зосередив увагу читача на ледь помітних порухах людської душі, на нюансах певних емоційних станів.
Сюрреалізм проілюстрував неосяжність внутрішнього світу особистості, показав неможливість пояснити з точки зору логіки та розуму все те, що в ньому відбувається. Експресіонізм констатував залежність людини від власних природних інстинктів, потягів, що приховані у її підсвідомості, а також викрив залежність кожного члена суспільства від тих революційних змін, що періодично виникають у цьому суспільстві.
Футуризм поставив собі за мету повніше представити психологічний стан свого сучасника, людини, яка живе у час швидкого прогресу в науці й техніці. І тільки разом усі ці методи “дали можливість охопити внутрішній світ людини у його складності й глибині”. Мистецтво періоду модернізму – елітарне, орієнтоване на особливо обдаровану меншість, складне для сприйняття, оскільки кожен письменник або поет прагнув у своїх творах оригінально розкрити власну самобутню індивідуальність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)