Ліричні почуття поетів (за творчістю Гейне та Лермонтова)

Великий німецький поет Генріх Гейне змушений був тривалий час жити на чужині. Розлука з рідними і батьківщиною краяла серце поета, він сумував.

Своє почуття туги поет, тонкий і проникливий лірик, виразив не через розповідь від першої особи, як це часто буває у ліричних віршах, а обрав для цього опосередковану форму, через образи самотнього кедра на далекій півночі і такої ж самотньої пальми, яка росте у південному краю До тих самих почуттів звернувся і великий російський поет Михайло Лермонтов, який здійснив вільний переклад цієї маленької ліричної перлини.

Па півночі дикій стоїть одиноко

На голій вершині сосна…

Обидва вірші ми можемо назвати віршами-картинамн, бо вони зримо відтворюють образи самотніх дерев, а через них – настрій людей, змушених жити у вигнати. Російський художник Іван Шищкін написав за віршем М. Лермонтова картину «На півночі дикій»,

Велична і сувора природа півночі, самотнє дерево, засипане снігом на краю урвища викликають у глядача той самий настрій, що і вірш.






Білий кінь шептало характеристика образу.
Ліричні почуття поетів (за творчістю Гейне та Лермонтова)