Ліричні героїні Ліни Костенко

І. Світ жіночої поезії Ліни Костенко. (Поезія Ліни Костенко часто дуже сувора й мужня, часто категорична й безкомпромісна. І все ж таки, за визначенням Євгена Гуцала, поезія Ліни Костенко – це жіноча поезія. Її світ дуже різно манітний. Тут є і любов, є зачарування й розчарування, є ностальгічна любов до рідної землі.)

ІІ. Душевна гармонія ліричних героїнь.

І “Немає еталонних ідеалів”. (Особливість жіночого сприйняття світу відті­няє Ліна Костенко у своїй психологічно проникливій статті “Немає ета­лонних ідеалів”. “У жінки

завжди був дуже розвинений внутрішній світ”, – писала поетеса. Притуманена смутком жіноча незбагненність – одна з рис її інтимної лірики. Героїні книги “Над берегами вічної ріки” щедрі на ду­шевні зізнання й відкриття, відверті й запечалені в суто жіночому відчутті плину часу, краси щастя.)

2. Переживання за долю України. (У поезіях Ліна Костенко передає вболі­вання своїх героїнь за долю України, за наш народ. їм болить і мор&іьний занепад. У вірші “Чоловіче мій, осідлай коня…” лірична героїня звертаєть­ся з проханням повернутися хоч на якийсь час у минуле, до рідного села, до рідної старенької хатини.

Скільки в її словах болю й розпачу, а відчай­душний зойк: “Ой ти роде мій!” звучить як пересторога-заклик до всіх нас дорожити домівкою і пам’ятати про близьких людей.)

3. Головна краса її ліричних героїнь. (Духовність, багатство внутрішнього сві­ту – головна окраса ліричних героїнь Ліни Костенко. Тому з такою при­страстю пише поетеса про “людиноподібних”: “…здається ж: люди, все у них людське – але душа ще з дерева не злізла”. Душа ж її героїнь світла і прекрасна. Творчим досягненням Ліни Костенко є образ Марусі Чурай. Поетеса поставила її над особисту трагедію і піднесла до рівня високих проблем життя і боротьби рідного народу за волю.)

4. Безмежна любов і вірність у коханні. (Мені дуже подобається інтимна лі­рика поетеси. Лірична героїня вміє любити, вона ніжна, безкорислива, уміє прощати і розлучатися:

Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.

Читаючи поезії Ліни Костенко, уявляєш її ліричних героїнь – жінок, які знають ціну життю, любові й розлуці. Вони вміють переживати й особисті невдачі та нещастя, бо, на жаль, життя не зіткане з радості та щастя. Разом із ліричною героїнею усвідомлюєш:

Найвище уміння – почати спочатку.

Життя. Розуміння. Дорогу. Себе.)

5. Безкорисливість ліричних героїнь. (Лірична героїня поетеси безкорисли­ва, з чистою душею. Це особливо яскраво відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: “Чому ти не прийшла… у час цвітіння?” У відповідь вона говорить:

І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку.)

ІІІ. Заповіт поетеси. (Поезія “Життя іде і все без коректур” є чистою і відвертою сповіддю поетеси, віршем-роздумом про обов’язок живих, про плинність часу. Ліна Костенко закликає жити правдиво, любити людей, залишати добрий слід на землі. І нам слід брати приклад з її ліричних героїнь, таких благородних, щирих, духовно багатих, щедрих на добро.)






Твір на тему моя хата скраю зно.
Ліричні героїні Ліни Костенко