Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович

Народився Григорій Федорович Квітка (Квітка-Основ’яненко) в селі Основа (тепер частина Харкова). Виростав він в атмосфері глибокої поваги до рідної мови. В родині багато читали, постійними були домашні вистави. Часто тут гостював Григорій Сковорода.

Закінчив Курязьку монастирську школу.

У 19 років був зарахований на військову службу. Та в армії не зміг пробути навіть і дня. Після невдалої військової кар’єри стає послушником у монастирі, переживши нещасливе кохання. Але й тут не залишається надовго.

Квітка розпочинає культурно-громадську

діяльність у Києві, бере участь в організації професійного театру, Інституту шляхетних дівчат, стає одним з видавців журналу “Украинский вестник”. Пара­лельно проводить дослідницьку роботу в галузі збирання фольклору.

1816 р. Г. Квітка починає свою літературну діяльність виданням гумористичних “Писем к издателю”.

У 1833 р. в альманасі “Утренняя звезда” з’являються повісті письменника українською мовою. Через рік виходить перша книга “Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком”, ще через три роки – друга.

З одного боку, письменник продовжує бурлескно-травестійні

традиції, розпочаті в українській літературі І. Котляревським (“Ко­нотопська відьма”, “Мертвецький Великдень”, “Підбрехач”, “Пархимове снідання”). З другого боку – розвиває сентиментальну традицію, вперше зобразивши людей з народу не в гумористично­му ключі (“Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Божі діти”).

Герої Г. Квітки-Основ’яненка ідеалізовані, почуття їх де в чому перебільшені, занадто драматизовані. Але вони сповнені власної гідності.

Твори письменника позначені великим впливом фольклору, ви­являють глибоке знання народного побуту, обрядовості.






Твір на тему що таке відповідальність.
Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович