Аналіз вірша Пушкіна “Квітка”


В О. С. Пушкіна є дивний вірш – “Квітка”. Воно невелике – складається з декількох строф. Сюжет вірша простий: ліричний герой знайшов у старій книзі засушений і забутий кимсь квітка. І ці фарби, що втратили, пелюстки підняли в душі героя цілу буру думок і почуттів. Він замислюється про життя людини, про його мрії, прагнення, бажаннях; про його минуле, сьогодення й майбутнє

Випадкове враження народжує в душі поета міркування про ціле життя – від ніжного побачення або фатальної розлуки до смерті, подібної до зів’янення квітки. Ліричний герой почав міркувати, де міг розцвісти ця квітка, коли, якою весною – торік або, може бути, у минулому сторіччі? Він удивлявся в бліді фарби квітки й думав: скільки часу цвіла ця квітка – одне мгновенье, одна година або цілий день? І хто зірвав цей гарний і ніжний утвір природи – черства й байдужа людина або людина з люблячим серцем?

Де цвів? коли? який весною?
И довго ль цвів? і зірваний ким,
Чужий, чи знайомій рукою?
И покладений сюди навіщо?
Чому ця квітка була зірвана й засушений?

На згадку про ніжне побачення або про неминучу розлуку? Може бути, юнак або, швидше за все, дівчина засушила квітку, подарована улюбленим під час бажаної зустрічі? Бути може, це квітка, подарована під час визнання в любові? Або це була зустріч перед довгою розлукою, і квітка нагадує про те, що десь далеко любляче

серце завжди пам’ятає про тебе. А може бути, це самотній поет гуляв “у тиші полів, у тіні лісовий” і міркував про життя й своєму в ній призначенні. Героєві цікаво, чи живі люди, що поклали в книгу ця квітка – пам’ять про свою любов. І де вони зараз живуть – у цьому місті або виїхали далеко?

Прикоснувшись до зів’ялої квітки, ліричний герой немов доторкнувся до життя й долі його людини, що зірвало. Випадковий перехожий або закохана пара – вони вже не чужі для героя, він уже тісно пов’язаний з ними. Що за життя чекає їх спереду? Бути може, це хтось знайомий, близький йому, той, хто перебуває десь поруч. А може, тих, хто залишив цю квітку в книзі, давно вуж немає:

И чи живий той, і та чи жива?
И нині де їхній куточок?
Або вже вони зів’янули,
Як ця невідома квітка?

От яке хвилювання випробовує герой, намагаючись угадати долю людей, про існування яких ще мить тому назад нічого не знав. Одна маленька непримітна квітка наштовхнула героя на такі глибокі міркування про людське життя, на філософські думки. Філософська лірика Пушкіна змушує думати, міркувати, звертати увагу на незначні на перший погляд деталі й епізоди життя. Поет своїм віршем говорить, що щомиті життя значно й неповторно.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чи можна когось або щось любити до безтями.
Аналіз вірша Пушкіна “Квітка”