Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури

У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненка. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів’їв та приказок, Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель і перший класик прози нової української літератури.
Історична заслуга Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка в тому, що він у своїх творах прагнув правдиво відображувати життя та побут селян, яскраво й точно описав народні звичаї і обряди. Письменник

поставив у центрі своїх повістей образи трудівників-селян.
Уперше в українській прозі, хоч і трохи сентиментально, а іноді й з гумором, письменник вивів простих людей з народу, показавши їх найкращі риси: розум, чесність, почуття власної гідності.
Особливу увагу письменника привертала доля жінки-селянки, яка, крім соціального й національного, зазнавала ще й родинного гноблення. Зображуючи селянських дівчат, Г. Квітка-Основ’яненко до найбільш типових їх рис відносить скромність, працьовитість, простоту, ніжність, щирість.
Протиставлення багатих і бідних, селян і поміщиків зображується переважно в моральному
плані. Письменник закликав дворянство служити своєму народові, гуманно поводитися з ним.
У повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” зображено простих, благородних, душевних людей із народу, працьовитих, покірних і богобоязливих. Повість “Маруся” є і підтвердженням того, як письменник досконало знав народні звичаї і обряди: детально описано в повісті сватання, весілля, похорон, пересипана прислів’ями та приказками жива народна мова.
Але якщо повість “Маруся” – це зворушлива історія нещасливого кохання з трагічним фіналом, то повість “Козир-дівка” розповідає про людину, яка бореться за своє кохання і щастя. Це Ївга – взірець для всіх, хто віддає свою долю сліпому випадку.
Є в творчому доробку першого українського прозаїка й сатиричні повісті та оповідання, наприклад, “Конотопська відьма”, “Солдацький патрет”, “Підбрехач”, у яких змальовано реалістичні картини селянського життя.
Сила творів Г. Квітки-Основ’яненка – в критиці (іноді й гострій), у показі вад та недоліків існуючого суспільства, однак заклик до виправлення моральних неподобств самими дворянами робить його твори сентиментальними, іноді зближує їх із бурлескною літературою. Для прози письменника були характерні просвітницько-гуманістичні ідеї.
Для нас твори Григорія Квітки-Основ’яненка – це спадщина наших предків, це правдиві картини народного життя, і за це ми вдячні письменникові.






Чи можна печоріна віднести до плеяди зайвих людей.
Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури