Контрольний переказ “Сопілка”

Контрольний переказ “Сопілка”

Якось повертався козак із війни. Ноги в нього боліли. Сів він під ліщину, щоб відпочити. А дерево йому так в очі і припало, лице йому лоскоче. Уподобав він ліщину, а вона йому говорить, щоб він взяв її із собою.

Запхнув козак гілочку за пазуху, а вона йому співає. От і зробив він з неї сопілочку. Мало стало козакові однієї сопілочки. Він зробив сопілочку з верби, калини і бузини. Кожна мала свій звук і призначення.

Калинова та яворова сповіщала людей про народження дитини. Якщо дівчина – то калинова,

хлопець – то, звісно ж, яворова. Кожен хто чув гру на сопілці з бузини прощався з покійником.

Гра скликала людей і відкликала злих духів від душі. Робота в селі завершувалась і розпочиналася грою на сопілці. Це відбувалося тому, тому що сопілка прикликала радість і щастя, а відганяла смуток і горе.

Сопілка супроводжувала різу роботу. Це могло бути копання криниці, будування підвалу чи інша корисна праця. Завдяки сопілці справа завжди закінчувалася гарно.

Завдяки своєму привабливому співу сопілка на всі часи стала улюбленим інструментом українців.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Контрольний переказ “Сопілка”