Іван Котляревський. “Енеїда”, “Наталка Полтавка”
Іван Петрович Котляревський – видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури, громадський діяч.
Котляревський жив і творив у епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких було визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації.
Його поема “Енеїда” (1798) відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою.
“Енеїда”
1798р. було надруковано
1809р.- вийшла четверта частина твору,
1822 р. – п’ята,
1825 – 1826 pp. – поему завершено повністю,
1842 р. (після смерті письменника) – видано.
Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство “Енеїди”
За жанром “Енеїда” – травестійна бурлескна поема.
Система віршування – слабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів.
Віршовий розмір – ямб.
Строфа – десятирядкова (децина).
Композиція. 6 частин (порівняйте: у Вергілія – 12). Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.
Тематика. У Вергілія: зображення й оспівування загарбницьких війн його предків.
У Котляревського: зображення дійсності XVІІІ ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності.
Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом в описі пекла і раю, які населені відповідно до уявлень народу, як це зображено у народних легендах і піснях. У раю – убогі; вдови, сироти; ті, що “проценту не лупили”, а допомагали убогим; ті, що “жили голодні під тинами”; з яких глузували, яких ображали і “впроваджували в потилицю і по плечах”. У пеклі – пани, чиновники, пройдисвіти тощо. На першому плані – поміщики-кріпосники, за ними – козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери.
Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.
У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.
Стислий переказ твору “Енеїда”
Після того як греки зруйнували Трою, онук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, з деякими троянцями “куди очі почухрав”. Але Зевс-Юпітер обіцяв матері Енея – Венері, що її син збудує “сильне царство” і заведе “своє там панство”. Шлях мандрівників був нелегким і насиченим багатьма подіями.
Частина І
– Юнона через свою ненависть до Енея просить Еола (бога вітрів) нагнати на троянців вітри – у мандрівників виникає “морська хвороба”.
-Дворічне перебування в гостях у Дідони в Карфагені (розваги, гуляння, любов Дідони й Енея).
-Зевс, побачивши гуляння троянців, розлютився і послав Меркурія до Карфагена нагадати Енеєві, що він має робити.
-Ді дона, дізнавшись, що Еней від неї їде, спалила себе.
Частина ІІ
-Здіймається на морі буря, троянці вимушено зупиняються на сицилійській землі, де правив цар троянського походження на ім’я Ацест, що заснував на острові Сицилія місто Сегесту.
-Перебування в Ацеста (розкішні поминки по Анхізу, батькові Енея; ігрища, богатирські бої). –
-Зевс на прохання Меркурія втручається в земні справи.
– Юнона підмовляє свою прислужницю Ірисю (посередницю між богами і людьми) підпалити човни.
– Дощ загасив пожежу.
– Нептун обіцяє Венері, що Еней у морі буде в безпеці.
Частина ІІІ
-Перебування на Кумськ^й землі (на півдні Італії).
-Еней іде шукати дорогу до пекла: був зажурений, бо йому снилися батько та Плутон, бог підземного царства.
-Зустріч із жінкою-пророчницею Сівіллою (зовні нагадувала старе “бабище”), яка повела Енея до пекла: “пішли під землю темнотою” по вулиці, де жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли: чума, війна, холод, голод і всі інші мирськії лиха; були тут злі жінки, свекрухи, мачухи, сердиті чоловіки, шурини, брати та інші злидні; неправедні судді й ісправники, секретарі та ївші чиновники, “квартал був цілий волоцюг, п’яниць, розпутниць”.
-Повороживши, Еней попрощався з батьком, і разом з Сівіллою повернувся назад на землю до троянців.
Частина ІV
-Мандрівники завдяки Еолу обминули острів лютої чарівниці, цариці Цірцеї.
-Зупинка на латинській землі біля русла річки Тібр, де правив Латин. Зійшовши на берег, троянці почали “копати, строїть…”, вивчили за тиждень латинську мову (Енея стали звати Енеусом).
-Троянці подружилися з Латином, а цар вирішив віддати свою дочку заміж за Енея.
– Юнона продовжує стежити за троянцями, вирішує пролити кров троянську, використавши Турна. Змовившись із фурією Тезіфонею, наказала їй зробити “похорон з весілля”.
-Фурія за змовою з Юноною вирішила всіх знедолити: троянців всіх поїсти, Амату з Турном з’єднати, Латину ж “в тім’я дур пустити”.
-Турн оголошує війну Латину та Енею.
-Енеєве військо готується до війни.
Частина V
– Еней звертається по допомогу до богів, але відповіді не отримує.
-На березі річки Тібр Енеєві сниться сон, у якому старий дід дає йому пораду, як перемогти Турна: побрататися заркадянами, царем яких є Евандр.
-Еней гостює в царстві Евандра.
– Юнона посилає до Турна Ірисю, щоб та попередила його про Енеїв похід.
– Турнові не вдалося взяти кріпость, і тоді він дає наказ спалити троянський флот. Дим від його багаття дійшов аж до богів.
– Венера, переживаючи за сина, просить у Цібелли заступитися за троянський флот.
– Низ та Евріал, молоді, хоробрі, міцні воїни, стоять на варті троянців.
– У Низа виникає план забратися в Рутульський табір і перерізати ворогів.
– “Наші смілії вояки тут мовча проливали кров”.
– Латинці вбивають Низа та Евріала, їхні голови чіпляють на списи, щоб залякати троянців (“Так кончили жизнь козарлюги, Зробивши славнії услуги на вічність пам’яті своєй”).
– Троянці активно наступають на Турна, який стрибнув у воду і “пустився вплав”.
Частина VІ
-Розлючений Зевс забороняє богам вмішуватися до людей.
– Венера звертається до Зевса з проханням врятувати Енея.
– Між Юноною і Венерою виникає серйозна сварка (“богині в гніві також баби…”).
– Битва між троянцями й рутульцями триває.
– Еней з Іулом возз’єднались.
– Юнона під виглядом Енея з’явилася до Турна. Турн, побачивши свого ворога, кинувся його вбити, Юнона (все ще в образі Енея) прибігла до моря і сховалась у байдаку, а Турн, намагаючись розправитися з марою Енея, стрибнув у байдак. Юнона перетворилася на зозулю і полетіла. Турн уже був серед моря.
– Троянці готувались до штурму латинського міста. Знову почалася війна, але вже біля брам латинців.
– Поєдинок Турна та Енея. Енея поранено в ногу.
– Завдяки чудодійному зіллю (Венера попросила Япіда), Еней продовжує битву і вбиває Турна (направте свій меч у рот рутульця і тричі повертає, “щоб більше не було хлопот”).
– “Душа рутульська полетіла до пекла, хоть і не хотіла, к пану Плутону на бенкет.
Живе хто в світі необачно, тому нігде не буде смачно, а більш, коли і совість жметь”.
Ідея
У творі засуджено жорстокість панів, паразитизм і моральне падіння, хабарництво та лицемірство чиновників; оспівано велику любов до рідної землі і готовність іти на самопожертву. Благородний і чесний народ зможе збудувати самостійну державу, долю якої вирішуватиме сам.
Значення
Твором “Енеїда” І. Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою; довів, що в рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів.
Поема – великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.
Травестія (від франц. “перевдягання”) – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір з серйозним або навіть героїчним змістом і відповідною йому формою переробляється, “перелицьовується” у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді.
Бурлеск (від італ. “жарт”) – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться високим стилем, піднесено.
“Наталка Полтавка”
У 1819 р. відбулася перша театральна постановка п’єси.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)