Історія Мазепи: характер, сваволя і доля (за поемою Дж. Г. Байрона “Мазепа”)
І. Характер, сваволя і доля. (Є така християнська молитва: “Господи! Нехай буде воля твоя, а не моя…” Багато в житті залежить від характеру людини. Є такий вислів: “Посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю…” В історії було багато особистостей, яким дістало характеру і волі зробити певні кроки, які спричинили певні наслідки. Та дуже часто у такі важливі моменти життя народів і держав при владі опиняються люди, які не вміють керувати не тільки державою, а й самими собою. їм важко подолати свої пристрасті
ІІ. Історія Мазепи – історія формування характеру вождя народу. (Байрон розповідає історію Мазепи вустами самого гетьмана, який оглядає своє життя після поразки у битві під Полтавою. Він оцінює події свого життя, висновок з якого має дати урок шведському королю Карлу XІІ.)
1. Історія кохання
2. Гонитва через ліси і поля як випробування і зміцнення характеру Мазепи. (Мазепа, покараний польським вельможею, прив’язаний до спини свого
Коня, приречений вмерти страшною смертю. Кінь, якого він не може стри мувати, несе Мазепу чере! з ліси, долини, гірські ушелини, бурхливі річкові потоки, крижане повітря. Та Мазепа залишається живий, бо “виснажена плоть нещастя прагнула збороть…”. Перемога над собою, гнівом і нестри маністю почуттів приносить Мазепі “терпіння довге без кінця”. “Я сам був інший чоловік…”, – так розуміє зміни у собі Мазепа.)
3. Наслідки випадку, що стався із Мазепою. (Кінь приносить Мазепу, що перебуває у безпам’ятстві, до козаків, які допомагають йому стати на ноги. “Вони в степу мене знайшли, в найближчу хату принесли і до притомності вернули любов’ю, догляданням чулим…”. Завдяки цій пригоді Мазепа стає ватажком козаків, а згодом їхнім гетьманом: “О знав би я, що оживу – й візьму гетьманську булаву!…”, – каже Мазепа.)
4. Висновок, зроблений Мазепою. (Історія, яку розповідає Мазепа Карлу XІІ, має навести короля на думку про те, шо в житті не буває поразок і нещасть, а у кожної людини є своя Доля, яка керує і людьми, і державами, і цілим світом. Той вельможа, що покарав Мазепу, зробив йому послугу: пройшовши через це страшне випробування, юнак загартував свій характер і зміг очолити цілий народ, ставши його гетьманом. “Старий безумець! – він мені проклав дорогу до престолу…” – доходить висновку Мазепа. Він впевнений, що доля людини вирішується не на землі, і ніхто зі смертних не спроможний протистояти їй: “Забудь свої негоди злі, забудь свої пекельні болі: ніхто із смертних на землі не відгада своєї долі…” Такий висновок заспокоює короля Карла XІІ, який важко переживає свою поразку: король владний над народом, але не має влади над долею. Карл спокійно засинає…)
ІІІ. Особистість в історії – характер, сваволя чи доля? (Історія Мазепи, яку переповідає Дж. Г. Байрон, цікава саме процесом перетворення звичайного героя – коханця на вождя, здатного творити історію. Байрон немов би ставить сам перед собою і перед читачем питання: чому доля підносить одних і скидає долу інших? Що це? Доля чи людська сваволя? І сам відповідає: людська сваволя призводить до поганих наслідків, бо вона викликана характером. Змінюється характер – змінюється і доля людини. На виші щаблі життя доля підносить міцні, загартовані особистості, які можуть стримувати не тільки свій характер, а й свій народ.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)