Друга світова війна і трагізм долі героїв Белля
Як розкривають Другу світову війну німецькі письменники з їх історичною провиною за розв’язану війну і неминучою спокутою цієї вини перед світом. Коли у 1945 році разом із капітуляцією німецького уряду подала у відставку гітлерівська ідеологія та виплекана нею штучна культура, покоління того часу пережило повне духовне банкрутство. Німецьке суспільство дійшло до духовного відродження через усвідомлення своєї історичної провини за розв’язання Другої світової війни, через критичну переоцінку вчорашніх ідеалів. Цей шлях зокрема був
Велике значення для творчого розвитку митця мав особистий досвід участі у Другій світовій війні. Як письменник Белль починав у річищі так званої “літератури руїн”, що переважно була зосереджена на осмисленні нещодавньої війни та її наслідків. Воєнна тема стала одним з наріжних каменів беллівської “естетики гуманного”.
Генріху все життя судилося пливти проти течії. Він вбачав у цьому своє життєве призначення. “Я не знаю, – підсумував він, – куди мене приведе нинішній розвиток, якщо я йтиму з ним у ногу, та коли б і знав, я не бажаю
Життя Белля тісно переплелося з географією Другої світової війни. У складі окупаційних військ він побував у Польщі, Франції, Румунії. Примхлива воєнна доля закинула його і на територію СРСР, зокрема в Україну. У свідомості письменника закарбувалося чимало географічних назв місцевостей України. Вони згадувались у його творах як місця, де на солдатів вермахту чекали смерть, поразки, втрати. Ось як він згадує величне українське місто Львів. “Львів красивий… Красиві, похмурі, важкі ці міста, криваве їхнє минуле, а нині їхні “.авулки тихі та запустілі. Вулиці тут такі самі, як і в усіх великих містах світу. Широкі, елегантні, пологі, сумні вулиці з блідожовтими будинками, які здаються вимерлими. На вулицях повно людей”.
Трагізм долі героїв Белля, нещасних жертв війни, багато в чому визначає ставлення героя до місцевості, де відбуваються події твору: “Галичина – темне слово, страшне слово, і водночас воно манить до себе. Щось у ньому є від ножа, котрий повільно ріже… “Галичина”. Або ще: “У слові “Галичина” багато крові, крові, котра витікає зпід ножа”. З наближенням до місця призначення негативне ставлення героя до місцевості стає ще сильнішим: “Галичина…” – це слово ніби на невидимих ніжках, ніж, що чигає десь поруч, нечутно”.
У своїх творах письменник описував людей, які були певною протилежністю традиційним уявленням про Справжнього героя війни. Такий герой був своєрідною протиотрутою від ніцшеанської ідеї “надлюдини”, яку нав’язувала гітлерівська пропаганда. З таким типом героя ми зустрічаємося, зокрема, у беллівському оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”
Автор постійно загострює увагу на розбіжностях між офіційною пишномовністю тих, на кому ідейно тримався нацистський режим, і страшною реальністю, з якою зіткнулись ті, хто мусив втілювати ці ідеї в життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)