Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового

Нещодавно повернулась із забуття творчість прекрасного українського письменника Миколи Хвильового. Він у перші пореволюційні роки був одним із найпопулярніших письменників, але своїми памфлетами не угамовував пристрасті, а навпаки, розпалював їх.

Трагедія митця, мабуть, почалася з того часу, коли він уперше в розпачі вигукнув: “Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну?” Печатку приреченості він ніс усе життя. Цькування письменника почалось після публікації його статті “Україна чи Малоросія?”, а його гасло “Геть

від Москви!” стало предметом обговорень у літературних колах і підставою для нападок і звинувачень у тому, що він хоче відірвати українську літературу від російської.

Марно намагався пояснити письменник свою позицію, що він не ворог своєму народові… Його не чули і не хотіли чути. Фатальний постріл пролунав 13 травня 1933 року. Перестало битися серце вірного сина України. Хіба це не трагічний вибір? Але його продовжували вбивати і після смерті, що додає трагізму його життєвій долі.

Втім, нерівною і трагічно заплутаною була не лише його особиста біографія, але й процес літературно-психологічного становлення

Хвильового-письменника. Лише нещодавно ми дістали можливість познайомитися з його творчістю і гідно її оцінити.

У своїй творчості, залишаючись романтиком у душі, Хвильовий продовжує бути реалістом і викриває всі ті негативні явища, що заважають будувати нове життя. Інколи ця дійсність неприваблива і жорстока, наштовхує на сумні узагальнення. У його повістях, новелах, етюдах поряд із романтичним пафосом лунає ядуча іронія.

Читаючи Миколу Хвильового, часом важко позбутися відчуття дивної двозначності. Мене не кидало враження того, що автор, переповнюючись словами, думками, почуттями, намагається якнайшвидше виговоритися, передати читачеві якщо не все, що має за душею, то принаймні найголовніше.

Вражаючим у творчості М. Хвильового є те, що він передбачав переродження комуністичної моралі в мораль, яка ненавидить людяну. Наприклад, герой твору “Я (Романтика)”, вірний революційному обов’язку, без суду і слідства розстрілює власну матір. Героїня твору “Кіт у чоботях” віддала свої найкращі роки молодості на благо революції, боролася за якісь ідеї, часто для неї самої незрозумілі.

Тому і герої його творів несуть у собі відбиток трагічного суспільства, яке буде знищувати і цькувати, забувати всіх і все нібито заради ідеї.

Майстерний реалізм М. Хвильового допомагає зрозуміти час, коли почалася руйнація моральних цінностей на догоду комуністичній ідеї.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового