Духовні пошуки головних героїв роману «Війна і мир»

Головними героями роману-епопеї великого російського письменника Л. М. Толстого «Війна і мир» є Андрій Болконський і П’єр Безухов. В їхніх образах геніальний митець відтворив риси тієї нечисленної групи дворянської інтелігенції, яка представляла собою духовний і моральний прогрес російського суспільства на початку ХІХ століття. Це люди, чий розум і серце перебували в постійному пошуку, у прагненні осягнути сенс людського буття. Автор роману багато уваги приділив аналізу психології цих двох героїв.

Андрій Болконський- кращий представник

російської аристократії своєї доби. Він був людиною добре освіченою й вихованою, розумною й благородною, сповненою громадських устремлінь. Духовний розвиток князя Андрія почався з глибокого невдоволення життям вищого світу, представником якого він був. Ми знайомимося з ним у салоні Анни Шерер. На його обличчі – нудьга і втома.

Рівень інтелектуального розвитку Болконського був надзвичайно високим. Його духовні вчителі – французькі просвітителі XVІІІ століття. У розмові з П’єром він неодноразово посилався на Монтеск’є. Незважаючи на зовнішню холодну стриманість, Андрій Болконський мріяв про подвиги, славу,

високе покликання.

Чотири злети зазнав у своєму житті герой роману. Це битва під Аустерліцем, де він був близький до здійснення своїх честолюбних мрій, участь у реформах Сперанського, що дала відчуття позитивних змін у житті, пізнання європейської вільної думки і героїчний 1812 рік, що показав справжній сенс буття.

Але були у князя Андрія і три катастрофічних падіння: розчарування, що його він зазнав під небом Аустерліца, поразка Сперанського, бо не знайшли свого втілення його «європейські» задуми, а також романтичні сподівання, «спалені» зрадою Наташі.

Прагнення до слави перетворило життя князя Андрія на суцільний ланцюг духовних піднесень і катастрофічних розчарувань. І тільки після поранення під час Бородинського бою Андрієві раптом відкрилася істина: усе його життя – неправда, а всі навколо нього живуть серед брехні. Волконський переосмислив своє життя, зрозумів, що треба бути добрим, розуміти й любити людей.

П’єр Безухов – незаконний син російського вельможі. За характером він був людиною надзвичайно доброю і чуйною, чесною і щедрою, але запальною, нестриманою, багато в чому дуже безпосередньою. Мого духовність найповніше виявлялася в дружбі з Андрієм. П’єр не мав залізної витримки молодого князя Волконського: його прагнення плідної громадської діяльності були непослідовними.

Під впливом друга П’єр почав шукати свій шлях у житті. 1812 рік дав йому можливість після багатьох невдач і прикрих помилок набути життєвого досвіду й виробити власну соціальну позицію. Надбання 1812 року – пізнання філософського світу Платона Каратаєва, любов до Наташі, гордість і біль за російський народ – привели його до участі у створенні таємного товариства. Подальша доля П’єра нам невідома.

Андрій Болконський і П’єр Безухов – це характери складні, як, власне, кожна людина інтелектуального типу. В романі Л. Толстого «Війна і мир» вони яскраво індивідуалізовані, показані в розвитку, але водночас с типовими для свого національного й соціального середовища і своєї історичної долі.






Кого я вважаю успішною людиною.
Духовні пошуки головних героїв роману «Війна і мир»