Чи вміють мої ровесники бачити і цінувати людську красу?
Цей напівжартівливий вислів Франца Кафки відомий, напевно, далеко не всім. Але звичайно його зміст зрозумілий всім. І чи справді повністю зрозумілий? Адже тоді постає питання, що таке краса? Ми щодня зустрічаємось з цим поняттям але ніколи, мені здається, ми не задумувались чи справді ми можемо з першого погляду побачити та розпізнати справжню людську красу. Краса! Перша асоціація, мабуть, у кожного з цим словом – це щось гарненьке, привабливе. Але якщо слово Краса стоїть поряд з словом Людська, згідно з мною проведеного опитування 33% людей
Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка. Ми милуємося красивими людьми.
Ми щодня маємо справу з чимось гарним (речі, одяг та і. н.) але цей проект присвячений лише людській красі і я спробую висвітлити цю тему максимально всебічно. Працюючи над темою мною було сформульовано три основні питання над якими я і працювала опрацьовуючи матеріал.
Людська краса – зовнішність?
Дійсно, а чи це вірне тлумачення краса людська – це зовнішність?
Людська
Влада краси! Це не порожня фраза, не вигадка захоплених поетів.
Красива зовнішність дійсно допомагає, на мою думку, її власникам успішніше вирішувати багато життєвих проблем. Але разом з тим ніхто не знає, що таке краса в науковому змісті і як вона впливає на навколишніх. Здебільшого перші асоціації із словосполученням “людська краса” виникають на рівні зовнішньої привабливості людини. Тобто це завжди пов’язано в першу чергу із тілесністю. І саме так ми звикли сприймати красу, як щось зовнішнє. На мою думку зараз у модернізованому суспільстві саме цій якості людини, тобто зовнішності відведена одна з пануючих ролей у світі. І багато хто з нас забуває, що є ще щось інше! Так є і це душа!
Внутрішній світ людини – найцінніше та найкрасивіше, що є у людини!
“Найголовніше – те, чого очима не побачиш”.
Антуан де Сент-Екзюпері
Зовнішня краса людини, тілесна краса – це перші дві із численних складових поняття “людська краса”. Але вже після сприйняття і пізнання іншої людини розглядаються вже такі явища як краса внутрішня, духовна, інтелектуальна. Отже ми не маємо права забувати й про духовну красу людини, адже інші 67% опитуваних відповіли, що для них людська краса – це духовний світ людини і що значно важливішим є внутрішнє, а не зовнішнє людини. Хоча з проведеного опитування ми бачимо, що все-таки важливішою є краса духовна і саме на неї звертається увага але я, мабуть, з певністю можу стверджувати що спочатку кожен з нас дивиться на зовнішність і це відіграє не мало важливу функцію у стосунках людей.
Краса внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх вчинках людини, – у її душі. На мою думку людина має тільки тоді красивий внутрішній світ, коли в неї виникає гармонія із самим собою та навколишнім світом. Як стверджує 75% опитуваних людей, краса – це поєднання внутрішньої та зовнішньої краси у людині.
Опрацьовуючи тему мого проекту, я знайшла невеличке дослідження яке було проведене саме з питання “людська краса”.
Наприкінці вісімдесятих років нашого століття був проведений цікавий дослід, де об’єктами були діти 2-3 місяців від народження. Їм дали для забавки двІ фотографії: на одній з них була зображена приваблива на вигляд людина, на іншій – дуже несимпатична. Спостерігаючи за грою немовлят, дослідники переконалися, що діти більше схилялися до фотографії красивої людини, ніж іншої.
Отже, вже в дитячому віці люди здатні виявити красу, тоді ми можемо зробити такий висновок, що поняття про красу у людини мабуть закледенно десь на підсвідомому рівні котре передається і передається дуже довго із століття в століття.
Ідеал краси – що це? Просто міф?
Практично кожна людина прагне того, щоб відповідати власному ідеалу краси або ж тому, яке на певний час певне суспільство вважає еталонним. Яскравим прикладом таких прагнень є дівчата. Адже сьогодні на сторінках журналів просто панує культ тілесної краси. Докладна інформація про найновіші досягнення у сфері косметики та парфумерії, показ того, як із звичайної дівчини можна зробити гарну ляльку. В такому випадку людині вже дуже непросто бути собою, навіть коли вона залишається наодинці з собою.
Особливо важко в перехідні періоди знайти душевно-психічну гармонію молодій людині, яка перебуває на перших етапах самореалізації. Тому що для цього людині потрібне безпосередня свобода.
В попередні епохи свобода і краса ототожнювалися. Творення красивих речей неможливе було без свободи. У людській свободі вбачалася своєрідна краса. Адже, на мою думку, свобода має певний вплив на формування краси, хоча і духовної.
Як висновок з проведеної мною роботи я сміливо можу сказати, що молоді люди, тобто мої ровесники вміють бачити красу і вміють її цінувати. Різниця лише в тому, як і коли вчаться вони це робити. Адже кожен із моїх ровесників ріс і виховувався в різних умовах, в різних середовищах, де прищеплювалися естетичні погляди, певні навички і формувався характер людини. Проте прагнення краси є однією із складових характеру будь-якої людини взагалі. Це прагнення спонукає молодих людей ставати митцями. Щодо цінування людської краси, то це процес тривалий і неоднозначний. Допоки молода людина не реалізується сама. Допоки вона не навчиться цінувати саму себе, доти вона не цінуватиме досягнення інших людей. Адже краса, її споглядання, наповненість нею душі привносить в життя кожної людини радість.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)