Чи повинна одна людина впливати на іншу?

Жив собі один американський розумник на ймення Дейл Карнегі. Одного разу йому здалося, що він винайшов щось нове в галузі психології спілкування. І написав Карнегі книжку, а потім ще одну, а потім…

У світі існує кілька способів спілкування, але найзрозумілішими для нас є американський і європейський. Пер­ший, природно, набагато активніший, навіть дещо агресив­ний. Його суть полягає в тому, щоб здійснити вплив на партнера по спілкуванню. Надмета американського

спосо­бу спілкування – сягнути рівня ділового партнерства і досягти – в ідеалі разом – певного успіху. Другий, тобто європейський спосіб спілкування полягає у взаємній де­монстрації індивідуальностей і має своєю надметою все­бічне вираження двох особистостей, які спілкуються. На мій погляд, те, як спілкуються свідомі європейці, має бути для нас взірцем. А американського в нас і так вистачає.

Я вважаю, що одна людина не повинна впливати на іншу. Якщо ж такий вплив необхідний, треба зробити це принаймні не демонстративно, а в прихованій формі. Навіщо? Для того, щоб співрозмовник не відчув себе обмеже­ним,

керованим, нарешті, одуреним. Звичайно, бувають такі ситуації, коли без впливу обійтися не можна, наприклад, у разі спілкування вчителя й учня, лікаря й хворого. Як кажуть психологи, у таких випадках вплив обумовлений самою ситуацією спілкування. Але ж у таких ситуаціях ролі розподілено заздалегідь, і ніякої обмеженості і керова­ності тут немає – лише безмовна взаємна угода дотриму­ватися своєї ролі до кінця.

Я б не хотів впливати на своє оточення. Кожен з нас, маючи право на самоствердження, мусить сам себе привча­ти дотримуватися правил етики спілкування. Кожна лю­дина чудова і неповторна вже тому, що вона людина. А хіба можна виправляти й потворити прекрасне? Звичайно, ні. Кожна особистість заслуговує вільного розвитку своєї індивідуальності – ось чудове надбання демократичного способу життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Чи повинна одна людина впливати на іншу?