Характеристика образа Лисиця в байках Жана де Лафонтена

Лис (у рос. вар. Лисиця, Лисиця) – персонаж багатьох байок Лафонтена, образ, запозичений з байок езопа й тваринного епосу. Це обережна, хитра, улеслива істота, що часом здобуває перемоги над недалекою, простодушною звіриною, але найчастіше попадає в мережі власного підступництва. У загальновідомому сюжеті байки “Ворона й Лисиця” (езоп, пров.

І. А. Крилова) Л. вдається добути лестощами сир. У моралі байки чується авторська невтішність у тім, що даремно говорити миру про мерзенність лестощів. Він і сам розуміє, що лестощі можуть привести

й до успіху. У байці “Мор звірів” (пров. І. А. Крилова) Л. домагається великого успіху, коли у відповідь на заклик до звірів Лева покаятися в гріхах, щоб відступив лютий мор, і його визнання в тім, що йому доводилося задирати безневинних овець, а траплялося, і пастухів, лестиво затверджує, що “честь більша для овець, / Коли ти їх изволишь їсти” і що не можна слухати голос совісті, інакше пропадеш із голоду.

Тон, заданий Л. , приводить до того, що за безбожні діяння не засуджують ні тигрів, ні вовків, ні ведмедів: “… ті вийшли геть / З усіх боків / Не тільки праві, ледве не святі”. Винним визнали Вола, що зізнався в тім, що в голодний рік “зі стогу в попа він жмут сенца стяг”. Мораль байки: “Хто посмирней, так той і винуватий”.

Але логікові правоти в створеної автором картині вдач, що набагато більше сувора, задає саме Л.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Характеристика образа Лисиця в байках Жана де Лафонтена