Зображення “нових людей” у добутках І. С. Тургенєва й Н. Г. Чернишевського
Практично всіх великих росіян писателей хвилювала доля передового чолостоліття свого часу. Ця тема знайшла своє відбиття у романі Тургенєва “Батьки й діти” і у романі Чернишевського “Що робити?” Головні герої цих произведений представляють новий тип передової молоді. По соціальному походженню Базарів, Лопухів, Кірсанов, Віра Павлівна – типові різночинці.
Всі вони з дитинства привчені до праці, у житті вони звикли покладатися тільки на власні сили. Так, Чернишевський розповідає про своїх героях: “Лопухів з дуже ранньої
Тургенєв нічого не розповідає про студенческих роки Базарова, але “… треба підлогигать, – писав Герцен, – що те було життя бідна, трудова, важка… Євгеній Васільевич містив себе… власними трудами, перебивався копійчаними уроками й у той же час знаходив можливість готовити с е б я до майбутньої діяльності”.
Базарову й “новим людям” властив прагнення до утворення,
Він годинниками просиджує за своїм мікроскопом, ставить досвіди. Аркадій говорит про Базарове: “Головний предмет його – природничі науки”. Базарів заперечує красу природи, мистецтво, любов. Він говорить Аркадію: “Природа не храм, а мастерская, і людина в ній працівник”. “Нові люди”, на відміну від Базарова, почували красу природи, визнавали существование любові.
Багато поглядів Базарова, внаслідок їхньої примітивності, були начисто розбиті самий життям. Так, після знайомства з Одинцовій у ньому пробуджується теперішнє поетичне почуття. Але навіть любов до Одинцової не змогла змусити Базарова відмовитися від своїх поглядів. Для нього переконання важливіше, ніж любов Таке відносіння до любові зближає Базарова з Рахметовим, що приносить любов у жертву своїй справі. Рахметов – людина розумний, утворенийний, що володіє залізною волею.
В отличие від Базарова й “нових людей”, він був із прізвища, відомої з XІІІ століття, тобто однієї з найдавніших не тільки в нас, але й у Європі. Але, незважаючи на своє походження, Рахметов був набагато ближче до народу, чим Базарів. Рахметов багато подорожував по Росії, знайомився з життям народу, навіть працював разом з бурлаками, які за виносливость і силу прозвали його Никитушкой Ломовим. Про Базарова ж селяни говорили: “Відомо, пан: хіба він що понітомить…
” Базарів, також, як Рахметов, розумів необхідність перетворень у жизні суспільства й виступав за революційний шлях. “Ми битися хочемо “, – говорить він Аркадію. Однак програми перетворень у Базарова не було. Базарів уважає, що його місія складається тільки в тім, щоб “місце розчистити”. Рахметов і “нові люди” знали, за що вони борються, уявляли собі основні риси суспільства майбутнього.
“Нові люди” навіть прагнули перенести деякі з них у сьогодення. Такі були їхні сімейні відносини й пристрій майстерень Вірою Павлівною. Відсутність остаточної мети в Базарова зробило догматичними його суждения.
Він практично ніколи не отстаивал своєї точки зору, не намагався допоказувати правильність своїх висновків. Своє твердження він уважав незаперечною істиною, і лише саме життя могло заставити Базарова засумніватися в цьому. Например, твердження Базарова: “Ми дійствуїм у силу того, що ми визнаємо полізним” – виглядає трохи догматично. В “нових людей” воно висувається як теория розумного егоїзму, що Лопухів викладає Вірі Павлівні: “… Людина действует по необхідності, його дії определяются впливами…
Впливу беруть гору над іншими, коли вчинок має житейскую важливість, ці спонукання називаються висновками, гра їх у людині – соображением вигід… тому людина завжди діє за розрахунками вигід”. Відсутність остаточної мети в Базарова, життєва неспроможність його взглядов позбавляли його майбутнього. Це автор підчеркивает за допомогою художніх засобів.
Так, Базарів самотній, у нього немає друзів, які повністю розділяли б його погляди. Безглузда смерть героя також не випливає з логіки роману. Герцен пісал, що Тургенєв не знав, що робити з Базаровим, і вморив його “тифусом”. Чорнішевский же, на відміну від Тургенєва, изображает людей, за яких майбутнє.
Він пише, що число “нових людей” постійно росте й що їхня діяльність уже приносить певні результати. Така різниця в зображенні героїв і їхніх поглядів объясняется тим, що Тургенєв відбив у своєму романі початковий період різночинно-демократичного руху. Базарову не призначена перемога, тому що “він коштує ще напередодні майбутнього”, і цим Тургенєв пояснює причину його загибелі. Чернишевський описує рух 60-х годов, він малює образи “нових людей” з безоговорочним співчуттям, без тих внутренних протиріч, які були характерни для відношення до “нігілізму” автора “Батьків і дітей”.