Поняття про романтизм як напрям світової літератури

Романтизм – один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві. Виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Англії і Франції, а з початку XIX ст. поступово поширився у більшості країн Європи та в США. У XVIII ст. романтичним називали усе незвичайне, фантастичне, дивне, таке, що зустрічається лише у книгах (романах), а не в житті. На межі XVIII-XIX ст. термін “романтизм” означав новий літературний напрям, протилежний класицизму. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні терени людської діяльносгі (історію, філософію, право, політичну економію,

психологію, мистецтво), романтизм був пов’язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних орієнтацій і цінностей.

Визначальними для нього стали такі риси, як заперечення раціоналізму доби Просвітництва, ідеалізм у філософії, історизм, апологія особистості, неприйняття буденності і звеличення “життя духу” (найвищими виявами його були мистецтво, релігія, філософія), культ почуттів, захоплення фольклором, інтерес до фантастики, екзотичних картин природи та ін. В естетиці романтизм протиставив класицистичному “наслідуванню природи” творчу активність митця з його правом на самобутність й оригінальність.

“Принцип індивідуальності” (термін І. Франка) – провідний у художній творчості. Мистецтво підноситься до рівня найвищої цінності і сприймається як вияв глибинної суті і сенсу життєдіяльності. Романтизм відкидає нормативність, раціоналістичну регламентацію у мистецтві, понад усе цінується творча свобода, фантазія. Теоретики романтизму обстоювали розімкнутість літературних родів і жанрів, взаємопроникнення різних видів мистецтв, а також філософії, релігії, психології. Заслуга романтизму полягає у розвитку жанрів історичного роману і драми, фантастичної повісті, ліро-епічної поеми, балади, романсу.

Романтизм як світоглядна система, що засвідчував зміну європейських культурно-історичних епох, явище типологічне, тобто таке, що має спільні риси для різних національних культур. Водночас у різних країнах романтизм виявив специфічні риси, виконував особливі соціально-історичні і культурні функції. У західно-європейських літературах провідними були мотиви трагічної долі особистості, “світової туги”, космічного песимізму (Р. Шатобріан, А. Мюссе, Дж. Байрон, Г. Клейст, Е. Т. А. Гофман та ін.). У країнах Центральної і Півдєнно-Східної Європи домінантою романтизму став національно-визвольний рух, взаємовідносини особистості з національним колективом, мотив “національної туги” та ін. В Україні романтизм відіграв значну роль у пробудженні національної свідомості, обгрунтуванні історичної самобутності народу, його “духу”, культурних традицій, мови, літератури.






Придумати закінчення до твору ляльковий дім.
Поняття про романтизм як напрям світової літератури