Твір про зиму “Опис снігу”

Надворі вже зима. Вчора ввечері вулицю засипав сніг. Він спочатку не був густим, і тому всі думали, що скоро він припиниться. Сніг падав та губився на брудному асфальті.

Я йшов вулицею, а маленькі грудочки снігу падали мені на куртку. Вони були зовсім непривабливі, не схожі на сніжинки. І відразу танули. Моя куртка зовні стала неприємно мокрою.

Цей сніг не був подібний до справжнього. Адже зимовий сніг повинен бути густим, пухнастим, красивим. А сніжинки – маленькими візерунками, кришталевими шедеврами.

Але сніг наполегливо продовжував

падати та кружляти в повітрі. Потроху він перестав щезати на землі. На вулиці навіть виросли невеликі замети.

Ввечері я вийшов гуляти з собакою до скверу та просто відкрив рота від здивування. Навколо білі замети мерехтіли у світлі ліхтарів. Гидкий мокрий сніг змінився. Він став білосніжним дивом. Сніжинки тепер нагадували не брудні грудки, а чарівні крихітні зірочки. Вони випромінювали чудове сяйво.

Малюки з вереском носилися навколо. Вони потопали в заметах та падали у м’яку снігову подушку. А мій собака зарився у сніг носом. Виліз він звідти такий кумедний, нібито у білому пір’ї, смішно пирхаючи. Усі на вулиці просто покотилися зі сміху.






Без мови немає народу твір роздум.
Твір про зиму “Опис снігу”