Згубна влада грошей
Шкільний твір По повістях О. Бальзака “Гобсек” і “Євгенія Гранді”.
Створюючи “Людську комедію”, Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. Він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників. Однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. Це особливо яскраво відбито у двох відомих творах Бальзака – “Гобсек” і “Євгенія Гранді”. Твору
Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початки.
Єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. Здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити
Гобсек переконаний, що тільки золото править миром. Однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. Гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. У багатьох судженнях Гобсека ми бачимо позицію самого автора. Так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. І він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях. Перетворившись в уособлення влади золота, Гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. Умирає Гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота в каміні.
Папаша Гранді – кремезний “добряга” з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як Гобсек. Біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, Гранді стає одним із самих іменитих громадян Сосюра. Ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. Однак багатій Гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. Для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха. Незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як Гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. Але все-таки через свою непомірну скнарість Гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. Він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. Він любить Нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її.
Пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна. Користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. Дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що Євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. Гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. Ненаситна жадібність Гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика позолочений хрест.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)