Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над Людиною

Драматургія Карпенка-Карого розманітна за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній іїравдиво відтворено нові зміни житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її проби експлуатації та збагачення. Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять

– грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і мчинки базуються на них. Земля для Калитки – це скарб, основа для наживи, німу він говорить про неї із захопленням, благоговінням: “Ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Припрітав би тебе без ліку… Глянеш оком навколо – це твоє, там череда пасеться, цім орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші…”.

Він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, мили його “розіпре грішми”. Тільки гроші можуть визвати у нього лагідні слони, пісню,

хвилинку уваги до жінки, навіть сльози. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Проблему “Стяжання для стяжання!” Кар-понко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, цю відбувалися на Україні в часи бурхливого розвитку капіталізму. Карпєнко-Карий використав могутню силу сміху не для того, щоб розважати, звеселяти громадськість, а щоб боротись за торжество світлих, благородних Ідеалів людства. Нещадно висміює драматург усе потворне й нице.

У житті, письменник-сатирик робить це в ім’я перемоги благородних і світлих основ життя. У п’єсі видно прагнення автора підвести читача і глядача до повних позитивних моральних висновків. Променем своїх етичних поглядів драматург освітлює кожну дійову особу, кожну ситуацію і сцену в комедії.

Найоригінальнішим досягненням Карпенка-Карого в п’єсі “Хазяїн” є образ Пузиря. Його не можна вважати цілком негативним героєм, бо яскраво виражені в характері персонажа і позитивні риси. Слід зазначити, що в сім’ї Терен-тіи Гавриловича панує злагода, в цьому є і його заслуга. Пузир любить свою дочку, пишається її розумом та освіченістю, хоч до кінця зрозуміти Соню йому не дозволяє спрямованість на збагачення. Мабуть, найбільша його позитивна якість уміння господарювати. Він працьовитий, дбайливий, непосидючий, ініціативний. Хіба не зворушує, коли він, смертельно хворий, піклується про двох овечок. У Пузиря був талант господа-ря-аграрія, який, на жаль, за тодішньої системи породжував зло та розорення сотень і тисяч людей.

В образі Пузиря Карпенко-Карий викривав павуків-стяжателів і художньо переконливо доводив, що не в багатстві щастя. Адже щасливим мільйонер не Оув, його життєві принципи зазнають краху: хижацькі методи господарювання викликають бунт робітників; дочка має намір вийти заміж, не рахуючись з волею батька; за участь у шахрайстві його притягають до відповідальності, а непомірна зажерливість призводить до трагічного кінця. Отже, Пузир став, жертвою своїх же мільйонів. Для яскравішого змалювання образу головного героя письменник майстерно змалював людей, між якими жив і а якими спілкувався Пузир.

Двоє з них – Феноген і Ліхтаренко – сприйняли його науку і тепер своїми принципами та життєвою метою нічим не відрізняються від хазяїна.

Образ Золотницького драматург увів, щоб показати перемогу буржуазії в економічному змаганні з дворянством. Образи Соні і Калиновича свідчать про небайдужість інтелігенції того часу до людської долі. Цими образами автор комедії утверджує, висловлюючись його власними словами, “ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія народу”. Письменник виявляє глибоку впевненість у тому, що світ неправди і зла приречений на загибелі, що в майбутньому восторжествують “Вищі ідеали загального добра; зникнуть причини, які народжують егоїзм, жадність і ворожнечу між людьми.

Отже, твір Карпенка-Карого – соціальна сатирична комедія, в якій висміюються й засуджуються явища, народжені капіталістичним ладом, викриваються “володарі” життя – капіталісти, підкреслюється аморальність їх вчинків. У п’єсі піддаються висміюванню й окремі побутові явища, що виникли як наслідок потворних відносин в експлуататорському суспільстві.

Хоч у комедії драматург і не створив позитивного героя, який би різко протистояв хижаку-мільйонеру, а представники народних мас виступають лише епізодично, однак ідеал автора досить виразний. Викриваючи та висміюючи, він водночас стверджував те позитивне, справедливе, носієм якого був народ.






Анна и левин два поиска человеческого счастья.
Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над Людиною