“Землі рідної минула доля” (історична тема у творчості О. С. Пушкіна)

Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як “Пісня про віщий Олеге”, “Бородінська річниця”, “Підлогатава”, “Мідний вершник”, “Борис Рокунова”, “Історія Пугачевского бунту” і, звичайно ж, “Капітанська дочка”. Всі ці добутки описують різні исторические події, різні исторические епохи: починаючи з напівлегендарних подій, описаних у давньоруському пам’ятнику “Повість минулих літ”, заканчивая зовсім ще свіжими в пам’яті

поета і його сучасників подіями Вітчизняної війни 1812 року. Одне з перших історичних произведень – “Пісня про віщого Олега” – написано в 1822 році. Це поетична авторська версія кончини великого російського князя, що прославився своїмі вдалими військовими походами й полихами над сильними ворогами, у частийности над Візантією: “Твій щит на вратах Цареграда”.

Тема торжества російської зброї, героизма російського народу, переможця й освободителя, яскраво й сильно звучить у провинищеннях, присвячених Вітчизняній війні 1812 року. Як прекрасні рядки сьомої глави “Євгенія Онєгіна”, воспевающие подвиг Москви:

Напраснождалнаполеон, Последнимсчастьемупоенний, Москвиколенопреклоненной Сключамистарогокремля; Ні, непошламосквамоя Кнемусповиннойголовою. У рядках вірша “Воспоминания в Царському Селі” перед нами встають прославившиеся в боях “Перун кагульских берегів” Румянцев і “вождь підлогинощного прапора” Орлів. Вітчизняній війні присвячений і вірш “Бородинская річниця”, написане в 1831 році із приводу узяття передмістя Варшави. Одне із центральних місць у творчестве Пушкіна займає образ Петра І. Пушкіна бачив у ПетровіІ зразкового правителя держави.

Він пише в поеме “Полтава”: Билатасмутнаяпора, Когдароссиямолодая, Вбореньяхсилинапрягая, Мужаласгениемпетра. Подібні думки зустрічаються й в “Медном вершнику”, де поет говорить про славне правління Петра, називаючи його “властелином долі”, що подняли “Росію на диби” і прорубившем “вікно в Європу”. Незакінчений добуток “Арап Петра Великого” продовжує цю тему.

Тут поет розповідає нам про свого предка, прадіда Ибрагиме Ганнибале. У драмі “Борис Годунов” Пушкін проращается до іншої епохи, епосі “неясного часу”. Це був період найтяжких випробуванні для Росії. Драма “Борис Годунов” у певному змісті новаторское добуток, у якому народ показаний рушійною силою історії.

Автор, передбачаючи Достоєвського, развенчивает теорію, відповідно до якої ціль виправдує засобу. І цар Борис, і Розкольників роблять преступления, виправдуючи їх “благими намерениями”, забуваючи, що злу немає оправдания. “Капітанська дочка” – найбільше значительное історичний твір Пушкіна по обсязі дослідницької роботи, що проробив автор. Позвістка автор написав*, працюючи над доціментальною “Історією Пугачевского бунту”. Але “Капітанська дочка” – це художественное добуток.

На разницу в цьому випадку вказувала Марина Цветаева в есе “Мій Пушкін”, по-своєму оригінально провівши границю між реалізмом і романтизмом. Пушкіна-Дослідник знає криваву ціну повстання з усіма жахаючими подробицями. Пушкіна-Поет пам’ятає про неї: Машу могла б очікувати доля Єлизавети Харловой, а Гринева – сірийжанта Кармицкого. Цю поетизацію, цей романтичний ореол навколо Пугачова, створений Пушкіним, Марина Цветаева назвала словом “чара”. У повісті “Капітанська дочка” Пушкін уперше розробив новий епічний жанр історичної повісті.

Наш сучасник Давид Самойлов так написав про цьому дивний произведении: Крестьянскийбунт, Началорусскойпрози, Несвифтовсмех, Невертеровислези, Азаячийтулупчикпугача, Насильноснятийсбарскогоплеча. “Капітанська дочка” є початком російської історичної прози. Без її не було б “Тараса Бульби” М. В. Гоголя, “Війни й миру” Л. Н. Толстого, “Петра І” А. Н. Толстого






Доброта милосердя чи актуальні у наш час.
“Землі рідної минула доля” (історична тема у творчості О. С. Пушкіна)