Історична тема у творчості Маркіяна Шашкевича (За поезією “О Наливайку”)

Маркіян Шашкевич був українцем, який прожив непе­ресічне життя. Він учився в духовному навчальному закладі, серед схоластики й мертвотного духу, і водночас ходив у народ, збирав фольклорні пам’ятки українською мо­вою. Він був засновником культурно-мистецького гуртка під назвою “Руська трійця”.

Галичина була лише східною провінцією Австро-Угор­щини, і українцям загрожувала повна денаціоналізація, розпорошення серед багатьох народів “клаптикової імперії”. Маркіян Шашкевич відчував дух своєї доби й розумів її вимоги. Українцям

Галичини треба було повернути істо­ричну пам’ять, з’єднавши їх, таким чином, з більшістю українського народу.

Поезія “О Наливайку” оспівує мужнього козацького ва­тажка Северина Наливайка. Шашкевич захоплювався по­етикою народних дум, і тому цей твір має стилізовану під фольклор форму:

Що ся степом за димове густо закурили?

Чи то мрячка осідає, стеляться тумани? –

Такий зачин поезії, що нагадує народні думи. Ні, це не дими й не тумани – то сорок тисяч ляхів ідуть битися з Наливайком під Білу Церкву. Повстанцям прийдеться важко: надто могутній ворог постав перед ними. Жорстокою була битва:

Гей,

на степу густа трава, степом вітер віє,

Не по однім козаченьку стара неня мліє.

Шашкевич узяв за основу епізод невдалого селянсько-козацького повстання 1594-1596 років проти гніту польської шляхти. Повстанці програли битву війську Речі Посполитої, але поляки зазнали таких жахливих втрат, що навіть не наважилися переслідувати Наливайка.

“Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста!” – на такій пафосній ноті завершується поезія “О Наливайку”.

Маркіян Шашкевич дуже добре відчув своєрідність народної пісні: жодного фальшивого слова або недоречного епітета ви не знайдете в цій поезії. “Від розсвіту аж до смерку ржуть бистрії коні”, “Вздовж списами городили зе­лені байраки” – як ці обороти нагадують “Слово о полку Ігоревім”! Від подій XVI століття автора відділяють майже півтора століття, але Шашкевич відчуває свою причетність до української історії, бачить її крізь призму національної самосвідомості.

Твір “О Наливайку” мав чималий суспільний резонанс: прогресивні кола українців, які мешкали в Австро-Угор­щині, сприйняли його як заклик до повернення національ­ної гідності. Треба нагадати, що в ті часи у Галичині пану­вали здебільшого польська мова й польська культура. А Шашкевич насмілився написати про Северина Наливайка, який винищував ляхів тисячами! Звичайно, з точки зору закону нічого кримінального в цьому творі не було, але факт лишається фактом: русин Шашкевич кинув своєрідний виклик шляхетській Польщі.

Кажучи про Маркіяна Шашкевича, слід згадати про тріумф цієї людини, точніше, про один з тріумфів. До Львова, де мешкав поет, мали приїхати високі чиновники з цісаревського Відня, і місцева влада готувала прина­гідну “культурну програму”. Одним з “номерів” був ви­ступ Шашкевича: він мав прочитати вірша “руською мовою”. Дуже вагалися чиновники, чи можна такою “простою” мовою звертатися до представників самого ціса­ря? Поет прочитав один зі своїх творів, де йшлося про весну, цвітіння в природі й інші нібито малозначущі речі. Усі лишилися задоволені. Тільки ніхто не зрозумів, що насправді у вірші йшлося не про цвітіння народів під владою Відня, а про цвітіння української мови, яке тільки-но почалося.






Ромео і джульєтта вічні образи світової літератури.
Історична тема у творчості Маркіяна Шашкевича (За поезією “О Наливайку”)