«Забудеш рідний край – тоді твій корінь всохне»
Колись була чудова пісня. Називалась вона «З чого починається Вітчизна» і розповідала про ті прості речі, з яких складається це вагоме і дуже важливе для кожного слово – Батьківщина. Це і мамина пісня, і бабусині вишивані рушники, і наші друзі, з якими ми пережили немало хороших і гірких хвилин, це малюнок у нашому букварі і груша на бабусиному подвір’ї.
Це тисячолітня культура нашого народу, що передається нам з молоком матері, це і мова, якою ми всі думаємо і говоримо. Усього цього можна не помічати, не приділяти йому належної уваги.
Без цих простих речей помер на чужині Олександр Олесь, це примушувало вигнанця Винниченка, ризикуючи життям, нелегально переходити кордон, щоб повернутися додому, на батьківщину. Відсутність саме цього культурного простору переживав у Москві почесний вигнанець Довженко.
Саме це примушує людину знову і знову повертатися у місця, де жили його предки, де знаходиться його коріння. Забути мову, звичаї рідного краю, його людей – означає скалічити свою душу, зрадити самому себе. А людина, що втратила себе, – уже не людина.
Вона не може ані плідно працювати, ані повноцінно
Тільки зараз починається національне відродження. До нас повертаються твори літератури і мистецтва, що здавалися давно втраченими, забутими, українська мова стала державною. Але чи досить цих заходів? Треба, щоб кожен із нас усвідомив: якщо ми втратимо коріння, ми вмремо і як народ, і як окремі особистості. І щоб цього не сталося, треба бути уважним до рідної мови і культури.
Схожі твори:
- “Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне.” (П. Тичина) З чого починається Батьківщина? Над цим питанням, хоч раз у житті, замислювалась кожна людина. І кожна знаходила відповідь. Батьківщина – це щось велике, неосяжне. Для більшості людей це незабутні враження дитинства і юності: рідна хата, дерево коло неї, теплі і лагідні мамині руки, шкільні друзі, перше кохання. Нехай було важко, нехай були поразки і розчарування, […]...
- Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Любов до своєї Вітчизни, малої батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість. Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю. Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень. […]...
- Рідний край (за поезіями «Заспів», «Видиш, брате мій») Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше він був членом гуртка літераторів «Молода муза». Під час Першої світової війни Богдан […]...
- Людина і рідний край Ми тут зросли, нам тут співали Розмріяні ліси й поля; Ми тут жили і тут вмирали. Це наша батьківська земля. / П. Карманський / Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе. Для кожного з […]...
- «Кожен повинен боронити свій рідний край…» (за оповіданням «Олеся») Оповідання Бориса Грінченка «Олеся» переносить нас у той далекий і неспокійний час, коли український народ боровся проти монголо-татарської навали. Героїня оповідання Олеся – дівчинка років шістнадцяти. Поруч із названим братиком Михайликом, затамувавши подих, слухала вона розповіді дідуся про страшних ворогів. Назавжди запали їй у серце слова діда про те, що «кожен чоловік повинен боронити від […]...
- Рідний край Рідний край – це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості до життя, до знань, до світла. Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза. (М. Стельмах) Місце, де я народився, де пройшло моє дитинство, – […]...
- Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням «Олеся») Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків. Оповідання «Олеся» починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило. Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика. […]...
- Твір-розповідь «Мій рідний край – Україна» Моя батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, – неможливо! Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи, Дніпро-Славутич.. Розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в Карпатах. Швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди – це все моя Батьківщина. […]...
- “Кожен повинен боронити свій рідний край…” (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) У XІІІ столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму шляху вони спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме […]...
- “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” (життя і творчість Миколи Вороного) Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не залишив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сторінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізнатися про поета. Батько Вороного походив із селян, […]...
- Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”) Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків. Оповідання “Олеся” починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило. Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика. […]...
- Підтримайте чи спростуйте думку: “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти” Авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг – це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. В основі справжньої дружби – неписаний “кодекс”, який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості. Саме з друзями людина може поділитись найпотаємнішими почуттями, сподіваючись на розуміння й моральну підтримку. Як свідчать українські прислів’я, людина без друзів […]...
- Твір-роздум: “Більше думай і тоді вирішуй” Останнім часом особливою популярністю стала користуватися думка про те, що краще спробувати щось і шкодувати, ніж не спробувати і шкодувати. З одного боку, логіка такої думки гранично ясна, з іншого ж боку, я думаю, що дуже часто така логіка приводить людину до великих життєвих негараздів. Головне, про що повинна пам’ятати кожна людина, це необхідність серйозно […]...
- Актуальність образу Устини тоді і нині Марко Вовчок увійшла в українську літературу зі збіркою під назвою “Народні оповідання”. Уже сама назва говорить про себе: народне життя само підказало їй тему, створило образи, характери. Найчастіше її перо торкалося болючої проблеми селян – їхньої неволі, кріпосної залежності від поміщиків. Шляхетна натура письменниці, яка була вихована в повазі до людської особистості, не мирилася з […]...
- Твій родовід Родовідна пам’ять – явище в українському побуті унікальне. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком. […]...
- “Я була тоді з моїм народом…” (Мої роздуми над поемою А. Ахматової “Реквієм”) Три сторінки у “Роман-газеті”. Чверть століття – за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва – “Реквієм”. Я завжди уявляла собі цю жінку витонченою (портрет Модільяні!), дещо погордливою. Вишуканістю, літературним снобізмом віяло від її перших ліричних збірок – ще б пак, освіта, виховання, належність […]...
- Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети (Є. Маланюк) Євген Маланюк… Знайоме і незнайоме ім’я. Знайоме – бо відкриваємо для себе його творчість, а незнайоме – бо півстоліття був забутий митець своєю Україною, її нащадками. Ми відкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за українську державу, митця, який все своє життя роздумував над долею, історією й майбутнім України та українців, письменника, який жив і […]...
- Твір на тему: “Як в нації вождя нема, тоді вожді її – поети!” за творчістю Є. Маланюка Для сучасного українського читача поет Євген Маланюк й досі залишається досить таємничою постаттю. Перш за все, через те, що більшість наших співвітчизників познайомилася з його творчістю зовсім недавно, а також через те, що поезія Є. Маланюка відрізняється глибокою філософією і інтелектуальністю, вона сповнена алегоріями, метафорами і символічними означеннями. Розмірковуючи над роллю поета в суспільстві, Є. […]...
- Твір на тему: “Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? За творчістю Василя Симоненка” Навряд чи можна згадати хоча б ще одного такого “живого” поета, як Василь Симоненко. У багатьох з його творів можна побачити відкритий і сміливий заклик до людини жити, любити, насолоджуватися кожним днем, а також відкривати нове і незвідане, щоб тим самим покращувати весь навколишній світ і робити власне себе кращим. На жаль, життя цього поета […]...
- Коли в людини є народ, тоді вона уже людина, або як писати твір по творчості Ліни Костенко Цей афоризм може послужити і темою для домашнього твору або підсумкового повідомлення, опертого на аналіз всієї сучасної української лірики в контексті доби. Постановкою цієї проблеми можна завершити вивчення лірики Ліни Костенко, не забуваючи при цьому постійно включати до розмови нові твори поетеси, які наша велика сучасниця подарує своїм читачам у прийдешності. Відтоді, коли “Маруся Чурай” […]...
- Шлях у край свій Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш “Краю мій […]...
- Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти (твір-роздум) Друзі – це скарб людини. Справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Між друзями можуть траплятися непорозуміння і суперечки, але друзі завжди знайдуть шляхи до примирення. Треба виховувати в собі уміння дружити. Дружба Неможлива без уміння зрозуміти друга, без уміння вибачити друга, без уміння прийти на допомогу. Чому ми обираємо собі в друзі цю […]...
- Твір-роздум «Мій рідний Харкове, тобі – моя любов» Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Таким для мене є мій Харків – добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. В ньому дивовижно переплітаються Сива давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий […]...
- «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?» (за повістю «Перехресні стежки») Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядковується все її життя. Свій ідеал Франко вклав у слова головного героя повісті «Перехресні стежки» Євгенія Рафаловича: «…Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. Хочу доложити всіх сил, щоб довести сей народ хоч трохи до освідомлення, привчити його користуватися його правами, боротися з […]...
- Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі? (за повістю Івана Франка “Перехресні стежки”) “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?” (за повістю Івана Франка “Перехресні стежки”) Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядко вується все її життя. Свій ідеал Франко вклав у слова головного героя повісті “Перехресні стежки” Євгенія Рафаловича: “…Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. Хочу […]...
- Ти і твій хліб Хліб… Чи замислювались ви коли-небудь, чому він відіграє таку важливу роль у нашому житті? Чому він користується такою величезною повагою серед людей: чине тому, що з самих перших етапів розвитку людства хліб був найбільшим з багатств: у кого був хліб, той жив добре. Ніщо так не турбувало людей, як його відсутність. Це можна побачити і […]...
- Твір на тему: “Прийде час – всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий” Рідні місця, рідні люди і спогади про приємні моменти дитинства завжди будуть властиві і характерні людині, особливо людині романтичній, якими зазвичай і є поети. Відомий український поет Михайло Стельмах присвятив поезію, рядки з якої винесені в заголовок цього твору, своїй матері. Немає нічого дивного в тому, що цей поет зважився написати творіння і присвятити його […]...
- Міні-твір на тему: “Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої” Кожному з нас найбільше усього мила своя рідна сторона. Лише на рідній землі людина відчуває себе справжнім господарем. Лише на рідній землі людина наполегливо працює і має змогу отримати задоволення від життя. А ось на чужині людина, як правило, відчуває себе незатишно, сумує за своєю батьківщиною, за своєю домівкою, і навіть якщо живе на чужині […]...
- Твір на тему: “Чудовий край – Україна” “Калино моя, Україно! Рука грози Сваволить в гілках твоїх – струнах, гуде бандура. Говорить бандура про те, що жива єси І житимеш вічно в лунких солов’яних бурях”. І. Жиленко Усіх нас з самого дитинства вчать любити свою батьківщину. Але любимо ми її не тільки тому, що нас цьому вчать, а й тому, що ми тут […]...
- Скажи мені, хто твій друг… (твір-роздум) Вузькою залізничною колією на невеликій швидкості рухається уздовж лісопарку невеликий потяг. Блакитні вагони злегка погойдуються на ходу. У вікнах – щасливі дитячі обличчя. Тепловоз час від часу подає сигнали: “Увага! Будьте обережні!” Це дитяча залізниця. Водять цей дивний потяг школярі під керівництвом досвідченого машиніста-інструктора. Я нерідкий пасажир цього потягу. І не тільки тому, що мені […]...
- Твір на тему: “Мій рідний Київ – красень над Дніпром” Всі з нас люблять свої міста, міста, в яких ми народилися. Однак далеко не всі міста однаково гарні. Одна справа пишатися власною приналежністю до міста Києва, інша справа – пишатися своїм походженням з якогось провінційного села. З упевненістю можу заявити, що особисто мені дуже сильно пощастило – я народився саме в Києві. Про моє місто […]...
- Ти і твій хліб (твір з публіцистичного стилю мовлення) Господь велів від землі Кормитись… Народна творчість Хліб і Україна. Ці два поняття невід’ємні. З давніх-давен саме хліб уособлював Україну. Ми не завойовники, не кочівники, ми – хлібороби. Кожен свій день ми розпочинаємо та завершуємо хлібом. Та чи завжди було саме так? Чи завжди наш хліб залишався нашим? Тридцяті роки… Роки голодомору… Роки безнадії… І […]...
- Твір на тему: “Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої” Навіть у сучасний вік глобалізації і стирання кордонів між державами для людини немає місця приємніше, ніж її земля, будинок, де вона виросла. Вся справа в тому, що людина, на відміну від суспільства в цілому, змінюється не настільки сильно – всі діти наївні, сприйнятливі, практично у кожної людини найприємніші моменти пов’язані з дитинством і дорослішанням. Це […]...
- Ти і твій хліб (стаття дискусійного характеру в публіцистичному стилі) Хмаринка в небі над житами, Лоскоче погляд колосок. І прославляє над віками Блаженну працю хлібороб… Чи замислюємося ми над тим, яке місце посідає хліб у нашому житті? Чим є він для нас, такий теплий та пахучий, святковий та буденний, чарівний та звичайний? Який зміст ми вкладаємо у куплену в кіоску свіжоспечену паляницю? Для когось, безперечно, […]...
- “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай” (Володимир Сосюра) Поетична спадщина Володимира Сосюри багата патріотичними мотивами. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жити думами про Батьківщину, складати про неї пісні – найвище покликання співця. Пісня Сосюри вільно злетіла над рідним краєм, славлячи його мальовничі простори, міста і села, працьовитих людей: Твої міста і люди, Твої поля й сади, […]...
- “Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій!” (за мотивами поезії М. Рильського) Поезія Максима Рильського – це історія нашої сучасності. Рильський належить до тих митців, у чиїх творах поєднались почуття і розум, лірика і філософія, громадянські теми й інтимні зізнання. Творча спадщина поета вражає безліччю нових епітетів, образів, якими відкликався Рильський на усе, що відбувається у житті. Рильський у віршах поєднав ремесло й творчість, натхнення й розрахунок, […]...
- Твір на тему: “Яким постає у творах А. Малишка рідний дім?” “Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти”. А. Малишко Відомий український поет Андрій Малишко народився і виріс на Київщині і у світ він йшов обухівськими трактами. Ці тракти стали для А. Малишка не просто географічними поняттями, а тим духовним материком, на якому поет виховувався як […]...
- Літературний аналіз вірша Лєрмонтова “Як небеса, твій погляд блищить” Уже із самого початку, без усякого вступу, автор починає описувати головне у вірші, що говорить про те, що він не хотів чекати, щоб виразити всі свої емоції із приводу теми вірша, відразу показати людям, що він хотів имсказать. Як небеса, твій погляд блищить… …Як небеса, звучить і тане Твій голос молодої… – Лєрмонтов порівнює погляд […]...
- Опис місцевості: Мальовничий край У 1861 року батьки Васильківського переселились до Харкова, який на той час був утричі більшим за свого майже однолітка й сусіду – Ізюм. Розташований у центрі вільних слобід, він невдовзі став столицею Слобідської України. Жило в ньому понад п’ятдесят тисяч чоловік. Багато було різних установ та закладів, церков і крамниць… То тут, то там стирчать […]...
- Аналіз вірша М. Ю. Лєрмонтова “Як небеса, твій погляд блищить” Вже з самого початку, без будь-якого вступу, автор починає описувати головне у вірші, що говорить про те, що він не хотів чекати, щоб висловити всі свої емоції з приводу теми вірша, відразу показати людям, що він хотів їм сказати. Як небеса, твій погляд блищить… … Як небеса, звучить і тане Твій голос молодої… – – […]...