Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням «Олеся»)

Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків. Оповідання «Олеся» починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило.

Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика. Частенько Данило розповідав дітям, як знайшов їх серед трупів біля мертвих батьків. На дітей справляли велике враження не лише спогади, а й дідові

слова: «Кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя».

І одного разу прийшов час випробування. Діти пішли в ліс п ягоди. І раптом побачили татар. Дівчинка одразу прийняла рішення-послала Михайлика попередити селян про небезпеку, а сама пішла попід лісом у протилежний бік, відволікаючи ворогів. Дівчина кружляла поміж боліт, а потім зупинилась і сказал татарам: «Я вас, вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відціль».

Татарин ударив Олесю ножем у груди, «її голівонька схилилась, і чист-душа покинула тіло». Селяни ховали хоробру дівчину, розуміючи, що вона загинула, рятуючи їх. Над могилою дід Данило промовив слова: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!» Ці слова має запам’ятати кожен, хто хоче прожити життя як вірний син рідної землі.






Я обираю тверезе життя.
Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням «Олеся»)