Є найзначиміша дума на світі – Дума про хліб
Є найзначиміша дума на світі – Дума про хліб
Далека і глибока історія нашого народу. Сивиною і забуттям вкриті одні її сторінки, славою і звитягою – інші. Але кожна з цих сторінок обов’язково є невід’ємною часткою великої історії хліба, історії, що знайомить нас з мистецтвом його сіяти, вирощувати, косити, молотити, пекти. Чи не замислювались ви, чому між далекими за лексичним значенням словами “життя” і “жито” такий близький зв’язок? А справа в тому, що саме в такий спосіб наші предки воздали заслужену хвалу житові-годувальнику,
Споконвіку хліб вважався виявом мудрості народної, бо в ньому – злиття душевних і фізичних
Лоскітно і приємно, тепло й затишно стає на душі і в серці, коли читаєш “Етюд про хліб” Івана Драча. Не патетичні, сповнені урочистості, звучать у творі слова про хліб, а простими, буденними рядочками складається йому хвала. Автор вважає кожну паляницю часточкою сонця, що обігріває і дає життя людині й оселі. Підтверджують цю думку рядочки:
І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.
Були часи, коли хліб був для людини і “сонцем пахучим”, і маревом, і надією, і єдиним засобом вижити. Прослідкувати це можемо у драмі Миколи Куліша “97”. Всі цінності земні, навіть церковні коштовності вирішено було обміняти на хліб, щоб у грізні голодоморні тридцяті вибороти собі право під сонцем. Довго можемо сперечатися з приводу доречності такого вчинку представників нової влади, але безумовним є одне: людина і хліб – єдині. І невипадково в житті є так, що не тільки хліб дає людині життя, а й людина – хлібу. Чітко проводить цю думку в своєму творі “Хліб” Леонід Первомайський. З перших рядків поринаємо ми в чудодійну красу хлібного поля, що “…росою зросилось, і зерном сколосилось, і діждалось нового врожаю”. Буяння цьому полю дало те, що вруниться воно на солдатській могилі, кожна грудочка землі його кров’ю полита. Скільки життів вмістилось у такому великому і такому маленькому слові “хліб”! Скільки вкладено в нього енергії, думок, мудрості, чесності й одержимості! Влучно про це сказав Борис Олійник у вірші “В оборону хліба”:
Нас кликав хліб на добре, чесне діло
До братнього, трудящого коша,
Ми в нім шануємо не тільки тіло,
У нім народна світиться душа.
Ця “народна душа” складає пошану звичайній паляниці у багатьох своїх обрядах і звичаях, у різних жанрах усної народної творчості. Тож хай продовжується життя, буяють весни і хурделять зими, для людини завжди залишаються святими слова: “Хліб – всьому голова”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)