Хліб. Опис процесу праці

Кожен з нас у дитинстві, наслідуючи дорослих, граючись, виконував якісь господарські справи. І ми з подругами нерідко «випікали хліб». Замішували з піску тісто, робили з нього палянички, клали їх на подорожникові листи й «випікали» на сонці.

Але одного разу в селі я спостерігала цікаве дійство народження паляниці. Це був давній обряд. Зачинок робили у четверговий вечір. «Хліб,- говорила бабуся,- треба пекти в жіночий день.

Найкраще він удається в п’ятницю». За давнім звичаєм у цей час не можна сваритися і лаятися, бо інакше хліб не вийде.

Руками бабуся виплескувала круглу, наче сонце, хлібину. Потім клала її на рушник. Згодом на ясенову лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього можна було класти хлібину.

Бабуся швидко перекладала паляницю в гарячу утробу печі. Виходити з хати і рипати дверима не можна було, бо хліб зглевкотіє. А ще чудесніше дійство – витягання хліба з печі. Бабуся зважувала його на руці: якщо важкуватий – ще не пора виймати. А коли від легкого постуку спід паляниці відгукнеться передзвоном, то можна виймати з печі рум’яні палянички.

Кожен буханець треба було видмухати, зскребти скоринку від залишків капустяного листя. Лише побачивши обряд, я зрозуміла, чому хліб вважається святинею. Недаремно людина просить у Бога: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні», бо хліб – усьому голова.






Як не помилитись у виборі друга.
Хліб. Опис процесу праці