Ярема – народний герой з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”
Нашу історію неможливо забути, бо закарбувалася вона кров’ю у пам’яті народній. Особливо страшним був рік 1768-й, коли відбувалося повстання, відоме під назвою “Коліївщина”. Наш славетний Кобзар не зміг обійти мовчанням такий історичний епізод і написав чудову поему – “Гайдамаки”. Це не просто поема, пе ціла епопея героїзму та любові до рідної землі, перед якою тьмяніють навіть особисті почуття. Тарас Шевченко славить у ній народних ватажків – Ґонту та Залізняка. Та з особливою любов’ю ставиться він до Яреми Галайди.
Цікаво
Проте висока гідність, яка в юності таки заявила про себе,
Ярема і поводиться, як звичайнісінький селянський хлопепь. Так. уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, “як паву”, “як гетьманшу”, проглядає наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя добряче пом’яло й покрутило хлоппя. він ше занадто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи. відчувати кривди рідної землі.
Лише власне горе і образа роблять Ярему месником. Почуття втрати хлопепь переживає настільки глибоко, що непритомніє:
“Оксано. Оксано” – Ледве вимовив Ярема Та й упав додолу.
Проте Галайда – це сильний характер. Мине зовсім небагато часу, і від його вродженого сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й капати. І усі його криваві вчинки спричинені невимовними муками зболілого серця: безнадійністю, думкою про самогубство, співчуттям до дівчини-жеотви. ненавистю до ймовірної зрадниці. Такі перепади настрою героя природні, вони цілком вгагоавловллоть вчинки Яреми-страдника і Яреми-месника:
Мов скажений, мертвих ріже. Мертвих палить.
Галайда – син народу, а значить і вболіває за народ. Він б’ється і за народні кривди, і за свої особисті, та так б’ється, що при згадці його імені ляхи трусяться від жаху. За завзятість, хоробрість, відвагу, за відданість справі полюбив Галайду Максим Залізняк:
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина. Гайдамацьке повстання закінчується поразкою. Але Ярема продовжує ясити, на відміну від Ґонти та Залізняка, адже саме він є народним героєм, а народ – безсмертний:
Пішов степом, сіромаха. Сльози утирає, Довго, довго оглядався. Та й не видко стало. Мов пішов у безсмертя…
Тяжким було життя українського народу. Але, мабуть, тому і народжувалися такі герої, як Ярема Галайда, щоб змінити, поліпшити життя, щоб здобути волю. Можна, на мій погляд, із впевненістю сказати, що Ярема – найулюбленіший Шевченків персонаж у “Гайдамаках”. Тому і пишається автор своїм героєм:
Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)