“Яким я уявляю людське щастя”, за твором Богдана Лепкого “цвіт щастя”

Кожен з нас хоча б раз у своєму житті замислювався над тим, що таке щастя і яке воно повинно бути для кожного з нас. Кожен з нас хоча б раз у своєму житті замислювався і над тим, що його чекає у майбутньому. Кажуть, що заглядати у майбутнє та шукати там свого щастя – це означає спокушати долю. Завжди є відмінність між пустими мріями та ретельно спланованим життям, у якому і здійсняться ці самі мрії. Але чи є сенс у тому, щоб будувати плани та не мати відповіді на питання – чи здійсняться ці плани? На мій погляд – це марно, тому що щастя людське

не може впасти просто з неба, воно може бути лише результатом наполегливості і праці, яка, у свою чергу, є результатом плідних роздумів та міркувань.
Життя за планом – це зовсім не утопія, бо жити за своїми планами не означає механічного існування, це значить крок за кроком поступово наближатися до свого щастя, до здійснення своїх мрій. Життя за планом – це найкоротший шлях до особистого щастя та щастя близьких людей.
Звичайно, що будь-хто з нас згодився б жити за принципом “побажав – здійснилося”. Але в цьому випадку ми б не могли зрозуміти, щасливі ми, чи ні. Це природно, тому що людина не може в повній
мірі усвідомити цінність того, що вона отримує без усяких зусиль. Та до того ж, про таке життя та щастя навіть говорити не варто, тому що це все одно не можливо. Тому потрібно обережно відноситися до своїх бажань і цінувати щастя свого існування, бо саме воно, на мій погляд, і є сенсом нашого життя.
Тож найкращий варіант бути щасливим – це наперед усе окреслити коло того, що ми бажаємо у нашому житті, і усіма силами прагнути здійснення окресленого, прикладаючи до цього власні зусилля, по ходу коректуючи свої зусилля відповідно вимог суспільства, реального світу, та відповідно власних потреб. Людині притаманно постійно перебувати у русі, їй притаманна періодична зміна пріоритетів, зміна погляду на те, що таке щастя.
Як колись сказав видатний український митець Г. Сковорода – “Одна справа – знати витоки ріки Нілу і план лабіринту, а інша – розуміти суть щастя”. І яким би не було моє життя, яким би не було моє майбутнє, я буду самостійно його творити та самостійно відповідати за свої вчинки. Бо головне не те, що ми досягнемо щастя у своєму житті, головне те, як ми це зробимо. В майбутньому я хочу плідно працювати, приносити користь своїй країні то своїм близьким. Сподіваюся, що мені це вдасться, і тоді я буду почувати себе щасливою людиною.
“Щастя особистості поза суспільством неможливе, як неможливе життя рослини, висмикнутої з грунту й кинутої в неродючий пісок” – казав російський письменник О. Толстой, і з ним важко не погодитись. І не самореалізацію у житті я вважаю найбільшим щастям. Я гадаю, що найбільше щастя – це зробити щасливою іншу людину. Саме тоді можна вважати своє життя прожитим не даремно, вважати вогнищем, яке своїм теплом зігріло інших. Не менш важить для мене і щастя в родині, взаєморозуміння з близькими, найріднішими людьми. На мій погляд гармонія та щастя у окремій родині може сприяти тому, що світ теж стане трохи гармонічнішим та трохи щасливішим. З надією саме на це я і готуюсь вступити в доросле життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Яким я уявляю людське щастя”, за твором Богдана Лепкого “цвіт щастя”