Як “зроблена” трилогія Л. М. Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність”
Які уроки життя я отримав, прочитавши роману Л. М. Толстого “Війна і мир”
Як і всі твори Л. М. Толстого, трилогія “Дитинство. Отроцтво. Юність “явилась, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань. У ході роботи над твором письменник ретельно відточував кожну фразу, кожну сюжетну комбінацію, намагався підпорядкувати всі художні засоби чіткому слідуванню загальній ідеї. У тексті толстовських творів важливо все, дрібниць немає. Кожне слово вжито не випадково, кожен епізод продуманий.
Головною метою Л. М. Толстого стає
Розповідь від першої особи в трилогії встановлює зв’язок твору з літературними традиціями того часу. Крім того, воно психологічно зближує читача з героєм. І нарешті, таке виклад подій вказує на деяку ступінь автобіографічності твори. Втім, не можна сказати, що автобіографічність з’явилася найбільш зручним способом втілити якийсь задум у творі, так як саме вона, судячи з висловлювань самого письменника, не дозволила здійснити первинну ідею. Л. 8216М. Толстой задумував твір як тетралогію, тобто хотів показати чотири етапи розвитку людської особистості, але філософські погляди самого письменника в ту пору не вкладалися в рамки сюжету. Чому ж усе-таки автобіографія? Справа в тому, що, як сказав М. Г. Чернишевський, Л. М. Толстой “надзвичайно уважно вивчав типи життя людського духу в самому собі”, що давало йому можливість “написати картини внутрішніх рухів людини”. Однак важливим є те, що в трилогії фактично два головні герої: Николеньки Іртеньєв і доросла людина, згадують своє дитинство, отроцтво, юність. Зіставлення поглядів дитини і дорослого індивіда завжди було об’єктом інтересів Л. М. Толстого. Та й дистанція в часі просто необхідна: Л. М. Толстой писав свої твори про все, що в даний момент його хвилювало, а значить, в трилогії повинно було знайтися місце для аналізу російського життя взагалі.
Кожна глава містить у собі певну думку, епізод з життя людини. Тому й побудова всередині глав підпорядковане внутрішнього розвитку, передачу стану героя. Довгі толстовські фрази пласт за пластом, рівень за рівнем зводять вежу людських відчуттів, переживань. Своїх героїв Л. М. Толстой показує в тих умовах і в тих обставинах, де їх особистість може проявитися найбільш яскраво. Герой трилогії виявляється перед лицем смерті, і тут все умовності вже не мають значення. Показуються взаємини героя з простими людьми, тобто людина як би перевіряється “народністю”. Маленькими, але неймовірно яскравими вкрапленнями в тканину розповіді вплетені моменти, в яких мова йде про те, що виходить за рамки розуміння дитини, що може бути відомо герою тільки з розповідей інших людей, наприклад війна. Зіткнення з чимось невідомим, як правило, обертається майже трагедією для дитини, і спогади про такі миттєвостях спливають у пам’яті насамперед у хвилини розпачу. Приміром, після сварки з St.-Jerme Николеньки починає щиро вважати себе незаконнонародженим, пригадавши уривки чужих розмов.
Зрозуміло, Л. М. Толстой майстерно використовує такі традиційні для російської літератури прийоми подачі характеристики людини, як опис портрета героя, зображення його жесту, манери поведінки, бо все це – зовнішні прояви внутрішнього світу. Надзвичайно важлива мовна характеристика героїв трилогії. Вишуканий французьку мову хороший для людей Сomme іl faut, суміш німецького і ламаного російської мов характеризує Карла Івановича. Недивний і той факт, що задушевний розповідь німця написаний російською мовою з окремими вкрапленнями німецьких фраз.
Отже, ми бачимо, що трилогія Л. М. Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність “побудована на постійному зіставленні внутрішнього і зовнішнього світу людини. Головною метою письменника, безумовно, був аналіз того, що ж становить суть кожної людини. І в майстерності здійснення такого аналізу, на мій погляд, Л. М. Толстой не знає рівних.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)