Художня довершеність вірша Симоненка «Україні»
Патріотична лірика, любов до рідної України займають визначне Місце в творчості В. Симоненка. Одним із яскравих прикладів громадянської лірики є вірш «Україні» («Задивляюсь у твої зіниці»), що є, мабуть, найсильнішим, найбільш емоційним, художньо довершеним. Вірш був написаний 26 грудня 1961 року. Складається з 7 чотирирядкових строф, що написані просто, доступно, у вірші немає складних тропів, незвичайних рим, інших формальних новацій. Та він до глибини душі вражає читача щирістю, непідробним почуттям, інтимним звучанням громадянської теми.
Побудований
Народу доводилося постійно виборювати не тільки волю й незалежність, а й саме право на існування, в боротьбі проти татаро-монгольського нашестя, у визвольних війнах і повстаннях
Він називає її «дивом», своєю «молитвою, віковою розпукою». Бо ж вічно знемагала вона проти сильніших ворогів. Автор називає свою Батьківщину словом «Мамо» з великої літери, а епітети «горда» і «вродлива» підкреслюють щирість синівської любові. Повторами у третій строфі «ради тебе» поет доводить, що живе й творить тільки заради України: Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе муслю і творю. Хай мовчать америки й росії, Коли я з тобою говорю.
Саме в цій строфі казенна цензура у свій час побачила вияв націоналізму. Але наступна строфа, що містить у собі антонімічні звертання, спростовує хибне звинувачення: Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті. Мати – найдорожча для кожного в світі. їй несе людина свої болі й радощі, сумніви й успіхи.
З нею радяться, діляться турботами, сповідаються в гріхах. І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Ні. З матір’ю – на самоті. Отже, якщо людина говорить з матір’ю-Україною,- то й усі інші країни не повинні втручатися в цю розмову.
Поет немов дає клятву у вірності Батьківщині, яка у вірші виступає не в якійсь хуторянській окремішності, а в світових обширах. І боротьба за її незалежність, за її життя і права «гримить над світом». Боротьба ця нелегка, що підкреслює епітет «люта» битва. І заключний акорд вірша: Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено. Таким чином, поезія звучить як високопатріотичний твір, захоплює безмежною любов’ю до України, щирістю почуття.
Вірш написаний тристопним анапестом, має перехресне римування. Сила його – в простоті образної форми, тієї простоти, за якою ховається напружена праця, яка й свідчить про справжню художню довершеність творчої спадщини Василя Симоненка.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)